WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 8 |

«- 362 Національна академія наук України. Головна астрономічна обсерваторія Відьмаченко А.П. Мороженко О.В. Порівняльна планетологія. Навчальний посібник Textbook Comparative Planetology ...»

-- [ Страница 1 ] --

- 362 Національна академія наук України. Головна астрономічна обсерваторія

Відьмаченко А.П. Мороженко О.В.

Порівняльна планетологія. Навчальний посібник

Textbook Comparative Planetology

Відьмаченко А.П., Мороженко О.В. Порівняльна планетологія. Навчальний

посібник // Київ: Національна академія наук України, Головна астрономічна

обсерваторія. ТОВ ДІА. - 2013. – 552 с.

© А.П. Відьмаченко, О.В. Мороженко, 2013

ISBN 978-966-02-6521-9

Розділ 6. Безатмосферні тіла в Сонячній системі.

6.3. Супутники планет Chapter 6. Sinatmospheric bodies in the Solar system

6.3. Planets’ Satellites

- 363 Розділ 6. Безатмосферні тіла в Сонячній системі

6.3. Супутники планет Якщо не приймати до уваги розглянутий вище супутник Землі Місяць, то станом на 15 лютого 2012 р. було виявлено 168 супутників навколо планетгігантів (Юпітер – 66, Сатурн – 62, Уран – 27, Нептун – 13) і 2 біля Марса. Як виявилося, навіть біля однієї й тієї ж планети форма супутників знаходиться в межах від практично сферичної до дуже неправильної, яку часто лише з великою натяжкою можна описувати тривісним еліпсоїдам.

На порядки різниться їх розмір, у рази – густина і в 20 разів відбивна здатність. Це різноманіття демонструє табл. 6.8, в якій приведені характеристики найкраще досліджених супутників та ще по одному з найменших для кожної з планет.

Нововідкритим супутникам спочатку надають тимчасові позначення, а порядковий номер і назву – лише після уточнення елементів їх орбіти. Всі супутники Юпітера названі іменами з греко-римської міфології і пов’язані з Юпітером-Зевсом.

Таблиця 6.8.

Супутники планет М, 1020 кг, г см-3 Супутник Рік Автор Країна R, км Ag Земля 6378,140 59742 5,512 6356,777 Місяць 1738 734,9 4,45 0,12 Марс 3394,67 6419,03 3,95 3395,23 3377,22 Фобос (МІ) 1877 Холл США 13,5±1 0,0099± 1,65±0,45 0,006 10,7±0,7 0,0011 9,6±0,7 Деймос (ІІІ) 1877 Холл США 7,5±2 0,002± 1,88±0,58 0,006 6,0±0,5 0,0007 5,5±1 Юпітер 71492±4 18987800 1,34

–  –  –

Відповідно до прийнятих МАС правил, супутники з прямим рухом одержують найменування (головним чином латинські), що закінчуються на літеру -а або -о; назви супутників зі зворотним рухом (в основному грецькі) мають закінчення на літеру –е; проте в українській мові зустрічаються двоякі написання грецьких імен, наприклад Тайгета й Тайгете, Іокаста й Іокасте тощо.

Супутники Марса назвали Фобос і Деймос, що в перекладі з грецької означає, відповідно, Страх і Жах. Щодо їх походження існують різні гіпотези:

вимерлі комети, захоплені на ранній стадії астероїди та гіпотеза, згідно якої під час, або ж відразу після сформування планет, навколо Марса утворився один крупний супутник, який пізніше розірвався під дією гравітаційних сил:

основна маса осколків впала на поверхню планети, а невеликі частини залишилися на орбіті й стали Фобосом і Деймосом.

Стосовно супутників планет-гігантів, то зважаючи на їх велику кількість і різноманіття форми і властивостей, введена класифікація. Так, Д. Крукшенк з колегами щонайменше 13 супутників за спектральною відбивною здатністю розділили на 5 класів: A (Іо, поверхневий шар якого утворюють різні солі); B (Каллісто і ведучий бік Япета, поверхні яких є кам’янистими, до них з повним правом можна віднести і Фобос та Деймос); C (Гіперон, Титанія, Оберон та Тритон, поверхневі шари яких переважно складаються з водяного льоду чи інею з добавками нейтральних мінералів); D (Ганімед, Енцеланд, Тефія, Діона, Рея, ведений бік Япета); E (Європа, поверхневий шар якого є практично чистий водяний лід чи іній).

За розташуванням у планетних системах супутники умовно розбивають на три основні групи: головні, внутрішні й зовнішні.

Внутрішні – це малі тіла неправильної форми з розміром у кілька кілометрів, які могли утворитися в результаті зіткнення, або ж при бомбардуванні астероїдами крупніших супутників. Вони розташовані у внутрішній області планетних систем і віддалені від центру планети на відстань до 20 000 км. До них відносяться 4 супутника Юпітера (Метіда, Адрастея, Амальтея й Теба), 9 – Сатурна (Пан, Атлас, Прометей, Пандора, Епіметей, Янус, Телесто, Каліпсо і Єлена), 13 – Урана (Корделія, Офелія, Біанка, Крессіда, Дездемона, Джульєта, Портія, Розалінда, Белінда, Пак, S/2003

- 366 U1 і U2, S/1986 U10) і 6 – Нептуна (Наяда, Таласа, Деспіна, Галатея, Ларісса і Протей).

Головні супутники розташовуються на відстані від 20 000 до 2 млн.

км від центру планет, їх розмір знаходиться в межах від 500 до понад 5000 км.

Допускається, що вони утворилися одночасно з планетами з протопланетної хмари і мають регулярні, майже колові орбіти, розташовані в площині екватора планети. В системі Юпітера – це 4 галілеєвих супутники (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто), у Сатурна – 8 (Мімас, Енцелад, Тефія, Діона, Рея, Титан, Гіперіон і Япет), в Урана – 5 (Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія й Оберон) та 1 (Тритон) у Нептуна; майже всім цим супутникам притаманне пряме обертання.

Виняток становить Тритон, який, подібно до Венери, обертається у зворотному напрямку.

Зовнішні супутники знаходяться на відстані від 2 до 50 млн. км і мають діаметр у кілька кілометрів і, можливо, є прибульцями з міжпланетного простору. Для них характерна неправильна форма, нерегулярна, по різному нахилена до площини екватора, витягнута орбіта, багато з них обертаються у зворотному напрямку. На інтервалі часу існування Сонячної системи (4,5 млрд.

років) вони не піддавалися істотній зміні і тому зберегли інформацію про ранню стадію свого формування. Саме тому їх вивчення може наблизити нас до розуміння основного сценарію походження Сонячної системи.

Межа існування супутників визначається областю гравітаційного тяжіння планети – так званою сферою Хілла. Її радіус для Юпітера становить ~ 740 радіусів Юпітера (майже 50 млн. км), для Нептуна – 86,8 млн. км. З 1995 р. в системі Юпітера кількість далеких нерегулярних супутників зросла до 53, а великі півосі найвіддаленіших з них доходять до 0,8 радіуса сфери Хілла.

Більшість супутників обертаються синхронно з орбітальним рухом, тобто, період обертання супутника навколо осі рівний періоду обертання навколо планети, тому він, подібно Місяцю, завжди повернений до планети одним і тим же боком. Вісь обертання супутника майже завжди перпендикулярна площині його орбіти, винятком є Гіперіон, обертання якого дуже хаотичне.

Поки мало що відомо про обертання далеких зовнішніх супутників планет – нерегулярних, що рухаються по так званих петлеподібних орбітах і які є одними з найскладніших у Сонячній системі. Через велику віддаленість таких супутників від планети на них майже однаково впливає тяжіння планети й Сонця, тому їх орбіта швидко прецесує, тобто повертається велика вісь еліпса орбіти і загальна ситуація стає практично непередбачуваною.

Наприклад, якщо частота прецессії відповідає частоті обертання планети навколо Сонця, то супутник потрапляє в резонанс, який називається евекція. В цьому випадку наслідки слабкого впливу сонячної гравітації поступово накопичуються і дестабілізують орбіту: її еліпс витягується настільки, що супутник або стикається з планетою (чи з одним з її крупних супутників), або

- 367 виходить за межі сфери Хілла і потрапляє в гравітаційні «обійми» Сонця.

Виявилось, що пряма орбіта є більш уразливою, ніж зворотня. По цій причині навіть якщо нерегулярні супутники спочатку рівноймовірно були присутніми на прямих і зворотних орбітах, то поява вказаного резонансу приводить до того, що на таких відстанях збережуться лише супутники зі зворотними орбітами.

Інший ефект, відомий як резонанс Козаї, пов’язує нахил і форму орбіти:

захоплені на орбіти зі значним нахилом супутники, які рухаються по дуже витягнутих орбітах, можуть бути або викинутими з орбіти, або навіть зруйнованими. Можливо, саме тому поки що не знайдені супутники з нахилами орбіт 50-130°.

На орбітальний рух мають вплив ще й інші чинники. Наприклад, серед супутників Юпітера міститься до 17 осколків, які, скоріше за все, колись утворилися з крупнішого супутника і зараз продовжують рухатися по схожій орбіті. Якщо це так, то більшість нинішніх нерегулярних супутників повинні належати до вторинного (прийомного) покоління, а не до первинного, що утворювалося разом з планетою. Прикладом може слугувати комета Шумейкера-Леві 9, яка спочатку вийшла на тимчасову орбіту навколо Юпітера, потім розвалилася на окремі фрагменти, які в 1994 р. впали на планету. Якби цього не трапилося, то вона б через кілька сотень років була б викинута із системи Юпітера на геліоцентричну орбіту.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Зараз відомо кілька об’єктів, що повернулися на навколосонячну орбіту після тимчасового захоплення Юпітером. Для того, щоб тіло було захоплене з геліоцентричної на стаціонарну орбіту навколо планети, воно повинне втратити деяку частину своєї початкової енергії і загальмуватися. В даний час у Сонячній системі практично немає ефективних механізмів дисипації енергії, а тому захоплення мало б відбутися дуже давно, коли ще Сонячна система мала дещо інші властивості.

В 1970-тих роках було запропоновано три сценарії захоплення супутників, які могли діяти в час або відразу ж після формування планет. Так, Дж. Поллак зі співавторами припустили, що супутники можуть втрачати енергію через тертя при прольоті крізь протяжну атмосферу зародків Юпітера і Сатурна. При цьому буде три альтернативні рішення: малі тіла згоряють, дуже великі безперешкодно проходять і продовжують свій шлях по орбіті навколо Сонця, а тіла деякого проміжного розміру будуть захоплені. Це природний аналог так званого аерогальмування, яке зараз часто використовується для виведення міжпланетних зондів на орбіту навколо планет з потужною атмосферою.

Однак, така модель не пояснює присутність нерегулярних супутників біля Нептуна й Урана, тому що через велику віддаленість від Сонця і малу густину речовини в зовнішній області навколосонячного диска ядрам цих

- 368 планет було потрібно дуже багато часу для того, щоб досягти критичної маси, яка необхідна для захоплення суттєвої кількості газу. Тому газове гальмування для цих планет-гігантів уже практично не діяло.

Другий механізм захоплення супутників також припускає активність планети на стадії зростання її розміру. Акреція газу на ядро майбутнього гіганта повинна була приводити до наростаючого збільшення його маси, що викликало б значне розширення сфери Хілла. А таке раптове збільшення гравітації було б потужною пасткою для тіл, які опинилися в цей час поблизу планети. Але й цей сценарій не пояснює присутності супутників біля Нептуна й Урана. Справа в тому, що більшість сучасних моделей вказують на те, що маса цих планет росла поступово, акумулюючи тіла з розміром астероїдів і ядра комет, тому нинішньої маси вони досягли через сотні мільйонів років, тоді як Юпітер і Сатурн – лише через тисячоліття. Тому було запропоновано альтернативну модель формування Урана й Нептуна, згідно якої спочатку вони були такими ж масивними, як і Юпітер та Сатурн, але потім вони втратили значну частину своєї маси під впливом іонізуючого випромінювання сусідніх масивних зірок. Однак така планета швидше втрачатиме супутники, ніж захоплюватиме їх.

Нарешті, було запропоновано механізм так званого потрійного зіткнення, згідно якого зіткнення двох тіл у сфері Хілла може розсіяти достатньо енергії для того, щоб планета захопила хоча б одне з них. У подальшому було показано, що при цьому зіткнення не є обов’язковим, тому що при обміні енергією трьома тілами одне з них зможе збільшувати свою енергію за рахунок двох інших. Пізніше було запропоновано й дещо інший сценарій потрійного захоплення, у якому тісний подвійний об’єкт розривається гравітацією планети. При цьому один з компонентів викидається на навколосонячну орбіту, а інший виходить на планетну орбіту. Але навіть якщо потрійна взаємодія пояснює захоплення нерегулярних супутників, то залишається питання їх походження. Пропонується два варіанти відповіді.

1. На стадії формування Сонячної системи більшість планетезималей акреціювали в тіло планети чи в основні супутники, або ж були викинуті за межі Сонячної системи і лише незначна їх частина, яка стала нерегулярними супутниками, не була відправлена в міжзоряний простір.

2. Сонячна система після закінчення формування основних планет протягом ~ 700 млн. років заповнилась планетезималями, які пізніше під впливом потужної гравітаційної взаємодії Юпітера із Сатурном в основному були хаотично розсіяні в процесі переходу великих планет на їх сучасні стабільні орбіти, але деякі з них були захоплені планетами-гігантами. При такому сценарії більшість розсіяних тіл могли сформувати пояс Койпера.

Поки що не існує єдиної думки про походження нерегулярних супутників, хоча вважається, що вони сформувалися з навколопланетного

- 369 газопилового диска в результаті злипання багатьох дрібних частинок, але не виключається і їх пізніше гравітаційне захоплення. При русі супутника навколо планети прийнято розрізняти ділянки орбіти на ті, які відповідають виходу супутника з поза планети, та ті, які передують їх заходу за планету. Їх положення на орбіті позначають орбітальним фазовим кутом (довготою) L.

Інтервал 0° L 180° відповідає виходу супутника з тіні; видиму ділянку диска супутника називають ведучою (лобовою, передньою) півкулею; інтервал 180° L 360° відповідає входу в тінь і називають веденою (задньою) півкулею.

Нижче коротко зупинимося на морфологічних, оптичних і теплових характеристиках деяких із супутників і природі їх поверхневого шару.

6.3.1. Супутники Марса Фобос і Деймос

Зоряна величина «V» цих супутників в опозицію становить 11,6m і 12,8m, показник кольору B-V для обох супутник рівний +0,6 m. У 1945 р. Б. Шарплес виявив мале вікове прискорення в русі Фобоса, величина якого в 1975 р. була (0,107 0,011)10-7 град/добу2. Практична вся інформація отримана за спостереженнями з КА. За даними КА «Маринер-9» визначили форму і розмір, період обертання навколо Марса, гравітаційне поле і значення геометричного альбедо (табл. 6.8, 6.9). Як видно з рис. 6.15, своєю формою ці супутники нагадують кам’яні глиби неправильної форми, поверхневий шар яких вкритий багатьма кратерами різного розміру (рис. 6.16), найбільші з них сягають третини діаметра супутника. Більшим з кратерів присвоєні власні імена: Todd, Sharpless, D’Arrest, Wendell, Holl, Stіckney, Roshe на Фобосі та Swіft, Voltaіre на Деймосі.

–  –  –

3) альбедні і текстурні деталі (темні деталі в кратерах, яскраві обідки кратерів і своєрідні потоки на їх схилах);

4) гірські кряжі і грані. Між загальною кількістю кратерів та їх діаметром виявлено зв’язок

–  –  –



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 8 |
Похожие работы:

«Інформаційний лист НАУКОВО-УЧБОВИЙ ЦЕНТР ПРИКЛАДНОЇ ІНФОРМАТИКИ НАН УКРАЇНИ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ГРОМАДСЬКЕ ПАРТНЕРСТВО «НОВА ОСВІТА» ІНСТИТУТ ОСВІТНЬОЇ ТА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ EUROPEAN STUDENTS UNION (BRUSSELS, BELGIUM) УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ 21-22 березня 2013 року ПРОВОДЯТЬ Міжнародну науково-практичну конференцію “ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ” – ПЕРШИЙ ЗАОЧНИЙ ЕТАП – м. Київ, Україна До участі у конференції запрошуються науковці, молоді фахівці,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ГЕОДЕЗІЯ, КАРТОГРАФІЯ І АЕРОФОТОЗНІМАННЯ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖВІДОМЧИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЗБІРНИК Видається з 1964р. Випуск 71 Відповідальний редактор – проф., д-р. техн. наук К.Р. Третяк Присвячується Міжнародній науковій конференції “ Культурний ландшафт і науки про Землю – основні завдання та шляхи вирішення ”, яка проводиться в рамках міжнародного проекту за програмою INTERREG IIIB CADSES Львів Видавництво...»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Исторические науки». Том 26 (65), № 1. 2013 г. С. 37–37. УДК 94=411.21«847/850» УЯВЛЕННЯ ПРО ПІВНІЧНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ ЧОРНОГО МОРЯ ТА ПРО КРИМСЬКИЙ ПІВОСТРІВ АРАБСЬКОГО ВЧЕНОГО ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ІХ СТОЛІТТЯ АЛ-ХУВАРІЗМІ Крюков В. Г. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, Україна E-mail@lnpu.edu.ua Дослідження містить аналіз повідомлень про обриси берегової лінії північного узбережжя Чорного...»

«Відкритий урок з фізики. Урок-дослідження: Оптика. Світлові хвилі. Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію Конфуцій Мета: а) навчальна: повторення, закріплення й узагальнення знань з теми: Геометрична оптика та хвильові властивості світла; показати вміння застосовувати одержанні знання на практиці, а також застосування властивостей світла у різних галузях науки й техніки;б) розвивальна: формування вміння спостерігати, аналізувати і порівнювати явища природи...»

«XII Міжнародна науково-технічна конференція “ПРИЛАДОБУДУВАННЯ: стан і перспективи”, 23-24 квітня 2013 року, НТУУ “КПІ”, м. Київ, Україна СЕКЦІЯ 4 ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ТЕОРІЯ І ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ ВИМІРЮВАННЯ МЕХАНІЧНИХ ВЕЛИЧИН, МІКРО І НАНОПРИСТРОЇВ УДК 535.5:621.38 ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛЯРИЗАЦІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРИ РОЗРОБЦІ УЛЬТРАФІОЛЕТОВИХ ПОЛЯРИМЕТРІВ Неводовський П. В., 1)Відьмаченко А. П., 1)Мороженко О. В., 2)Гераїмчук М. Д., 1) Куреньов Ю. П., 2)Сергунин В. Б., 1)Головна астрономічна...»

«УДК 528(091):(477.83-21) Р. М. Літнарович Літнарович Р.М. Українські астрономи. За матеріалами Вікіпедії станом на 10.06.2012 р. Рівне, 2012.272 с. УКРАЇНСЬКІ АСТРОНОМИ За матеріалами української Вікіпедії станом на 10.06.2012 р. приводиться 52 статті про українських За матеріалами Вікіпедії станом на 10.06.2012 астрономів, астрономо-геодезистів. По мірі надходження нових статей випуски книги будуть продовжуватись. В збірку ввійшло всі 52 статті, які були представлені в українській Вікіпедії...»

«А. Г. Мерзляк Д. А. Номіровський В. Б. Полонський М. С. Якір АЛГЕБРА І почАтки АнАЛІзу Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Академічний рівень Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Харків «Гімназія» УДК [373.5 : 372.851]:[512.1 + 517.1] ББК 22.141я721 М5 Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ від 03.03.2010 р. № 177) Мерзляк А. Г. Алгебра і початки аналізу : підруч. для 10 кл. загальноМ52...»

«Положення про VІІІ відкриту освітньо-наукову конференцію юних науковців «Крізь терни до зірок» VІІІ відкрита освітньо-наукова конференція юних астрономів «Крізь терни до зірок» спрямована на розвиток зацікавленості учнів у поглибленому вивченні космічного простору, обмін знаннями та інформацією в області астрономії, фізики, інформаційних технологій, технічної творчості, ракетно-космічного моделювання, сприяє поглибленню співпраці та взаємодії учасників конференції. VІІІ відкрита...»

«О. С. Істер О. С. Істер ПІДРУЧНИК ДЛЯ 7 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України КИЇВ «ОСВІТА» ББК 22.151я721 І 89 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Рішення колегії Міністерства освіти і науки України, Протокол № 5/1—19 від 12.04.07, Лист № 1/11—2183 від 28.04.07) Права авторів та видавничі права ДСВ «Освіта» захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. (зі змінами від 11.07.2001 р.)....»

«ПРОГРАМА ЗАХОДІВ КОНСУМЕРСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ 12-20 БЕРЕЗНЯ 2015 р. 1 2 б е р е з н я 2 0 1 5 р. Круглий стіл «Реформування системи захисту прав споживачів» КНТЕУ з обговорення реалій системи захисту прав споживачів в Україні для Д-221 визначення проблемних ланок її функціонування та шляхів реформування 14.00 За участі: представників міжнародних та українських експертів, міністерств, відомств, професійних асоціацій, торговельних мереж, громадських організацій, закладів освіти, ЗМІ Круглий стіл...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»