«ГеоГрафя Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Харків «Оберіг» ББК 26.8(4УКР)я72 УДК 913(477)(075.3) C ...»
Садкіна В. І., Гончаренко О. В.
ГеоГрафя
Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Харків
«Оберіг»
ББК 26.8(4УКР)я72
УДК 913(477)(075.3)
C
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ МОН України № 56 від 2.02.2009 р.)
ВиданО за рахунОк держаВних кОштІВ. ПрОдаж забОрОненО
Відповідальні за підготовку до видання:
Бєскова Наталія Володимирівна, начальник відділу суспільно-гуманітарної освіти департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України.
Гладковський Роман Васильович, науковий співробітник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України.
експерти:
Беззубцева Валерія Володимирівна, завідуюча районним методичним кабінетом відділу освіти Рокитнянської РДА, Київська обл.
Козбур Руслана Андріївна, методист Тернопільського районного інформаційнометодичного кабінету.
Лаврук Марія Миколаївна, доцент кафедри географії України Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат географічних наук.
Лісовський Сергій Антонович, завідувач відділу природокористування та збалансованого розвитку Інституту географії НАН України, доктор географічних наук.
Назаренко Тетяна Генадіївна, старший науковий співробітник лабораторії географічної та економічної освіти Інституту педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук.
Овсяннікова Людмила Василівна, вчитель загальноосвітньої школи № 58, м. Донецьк.
Себало Олена Володимирівна, вчитель загальноосвітньої школи № 26, м. Житомир.
Садкіна В. І., Гончаренко О. В.
C 14 Географія: Підручн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. — Харків:
Оберіг, 2009. — 288 с.: іл., карти.
ISBN 978-966-8689-09-3 ББК 26.8(4УКР)я72 УДК 913(477)(075.3) © Садкіна В. І., Гончаренко О. В., 2009 ISBN 978-966-8689-09-3 © Видавництво «Оберіг», 2009 як працювати з пдручником Підручник пропонує нову активну форму вивчення навчального матеріалу. Для опрацювання нової теми потрібно не тільки прочитати підручник, але й виконати завдання, запропоновані у тексті в різних формах. Бічні вставки блакитного кольору призначені для самостійної роботи над матеріалом під час вивчення нової теми. Ці завдання виконуються з використанням відповідної карти атласа чи інших джерел інформації (схема, таблиця, малюнок тощо) або ж мають творчий характер.
Вони також містять запитання краєзнавчого характеру, які дозволять співвіднести матеріал на різних просторових рівнях — від загальноукраїнського до місцевого.
Географічні задачі призначені для початкового закріплення знань за темою та розширення географічного світосприйняття. За своїм наповненням вони можуть мати як теоретичний, так і практичний характер. Географічні задачі різноманітні за змістом, рівнями складності й творчості. Тема закінчується контрольними запитаннями, які узагальнюють матеріал.
Соціогеографічний практикум — новий тип завдання, який ставить за мету розкрити зв’язок матеріалів навчального курсу із реаліями сучасного життя.
Як правило, відповідь на таке завдання не може бути короткою, уривчастою та однозначною. Завдання практикуму — викликати цікавість до проблеми, спонукати до дискусії, обговорення, вміти довести свою точку зору, обґрунтувати особисте бачення розв’язання проблеми. Виконуючи завдання соціогеографічного практикуму, скористайтесь порадами батьків або інших дорослих.
Наявний у підручнику ілюстративний матеріал (схеми, малюнки та фотографії) теж потрібно розглядати як нетекстові елементи, які несуть дидактичне навантаження. До цих складових підручника додано запитання, які доповнюють запропонований матеріал або мають посилання на нього в тексті.
Для повторення опрацьованого матеріалу (якщо розділ великий за обсягом, теми згруповано за логічним принципом) пропонуються запитання за чотирма рівнями складності. Ці запитання можуть бути базовими для проведення підсумкового контролю або підготовки учнів до нього. Для більш ефективної підготовки до етапу контролю знань та повторення матеріалу призначене резюме за матеріалами теми «Коротко про головне».
Підручник містить «Термінологічний покажчик», у якому вказано сторінки, на яких можна знайти основні поняття курсу. У «Додатках» зібрано досить значний за обсягом матеріал статистичного характеру. Особливістю курсу «Економічна та соціальна географія України» є те, що для вивчення більшості навчальних тем потрібні нові статистичні дані, які з часом стають застарілими, тому рекомендується використовувати матеріали сайтів Інтернету, перш за все сайту Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua.
2. актуальнсть курсу Актуальність курсу економічної та соціальної географії України значно зросла у зв’язку з докорінними змінами, що відбулися в українському суспільстві за останні десятиріччя. У 1991 році Україна здобула незалежність, що сприяло вибудовуванню нових економічних відносин.
З того часу почався перехідний етап соціально-економічних складових суспільства від планової економіки до ринкової. Відбулися злам старих суспільних відносин та створення нової політичної, економічної та соціальної систем.
Подібні перетворення супроводжувались загостренням демографічних проблем, розривом традиційних економічних зв’язків, значним падінням виробництва, погіршенням екологічної ситуації тощо. До того ж Україна як самостійна держава повинна не тільки відшукати, але й вибороти своє місце у світі, де керують закони конкуренції. Знання про те, яке місце посідає наша країна у системі світового суспільного та економічного розвитку, дозволить краще усвідомити, який напрям потрібно вибрати Україні для ефективних перетворень, які галузі економіки є найбільш
Вступ
перспективними. Об’єктивні знання та орієнтація на кращі світові показники дозволять Україні перетворитися на державу економічно сильну та політично впливову.
Зорієнтуватись у великому обсязі інформації, систематизувати її допоможе навчальний курс економічної та соціальної географії України.
Таким чином, головне завдання курсу — вивчити окремі сторони життя суспільства та господарства, щоб знати, як його покращити.
4. втчизнян вчен економ-географи Одним із засновників української економічної географії був Павло Платонович Чубинський (1839— 1884). Він очолював експедицію Імператорського Російського географічного товариства, яка досліджувала етнографію України, Білорусії та Молдавії.
У 1872—1878 рр. на основі зібраного матеріалу він видав наукову працю, яка була опублікована у вигляді економіко-статистичних розробок, де розглянуто питання народних промислів, торгівлі хлібом, солеваріння, транспортного будівництва.
За ініціативою П. П. Чубинського було створено П. П. Чубинський Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства (попередник Українського географічного товариства), в якому він був науковим секретарем та віце-президентом. П. П. Чубинський був відомим українським патріотом, прихильником національного відродження, автором офіційно визнаного українського гімну «Ще не вмерла України».
Загальновизнаним дослідником у галузі економічної географії був академік АН України Костянтин Григорович Воблий (1876—1947).
Працював у ВНЗах Києва, був віце-президентом АН України, директором інституту економіки.
К. Г. Воблий — автор одного з перших підручників з економічної географії України (1922 р.), який витримав 5 видань.
Відомий географ Олексій Тимофійович Діброва (1904—1974) працював у ряді ВНЗів Харкова, Києва, Ленінграда, завідував кафедрою економічної географії Київського педагогічного інституту, потім — Київського університету.
К. Г. Воблий Автор підручників з географії України для середніх шкіл та ВНЗів.
Усьому світові відомий науковець-географ, демограф, картограф, головний редактор 10-томної «Енциклопедії українознавства», надрукованої в Парижі у 1955—1984 рр., Володимир Михайлович Кубійович (1900—1985). Професор Українського Вільного Університету у Празі, голова Наукового товариства ім. Шевченка у Європі, він присвятив свої дослідження життю населення й особливостям розвитку господарства Карпат, території й населенню українських земель.
На сьогодні ряд учених нашої країни, а також географи західної діаспори (Р. Дражньовський, І. Стебельський та ін.) продовжують вивчати й досліджувати економіко-географічні процеси, що тривають в Україні.
РОзДіЛ і. УКРаїна на КаРТі СВіТУ _____________
Тема 1. Економіко-географічне положення України _____________
1. поняття про економко-географчне положення крани Учені називають географію «наукою про місце». У цьому нестандартному визначенні закладено глибокий зміст. Кожний географічний об’єкт на земній поверхні має своє індивідуальне місце (місце розташування). Розміщення об’єктів на земній поверхні характеризують двома способами:
1. За їхніми географічними координатами відносно градусної сітки (схема 1А).
2. За характером сусідства — просторового відношення даного об’єкта до інших сусідніх. Об’єктами цієї характеристики є суспільні та господарські утворення (країни, підприємства тощо). Таке розміщення об’єктів можна назвати суспільно-географічним (схема 1Б).
Існує кілька видів суспільно-географічного положення. Головні з них — економіко-географічне та геополітичне (або політикогеографічне).
економко-географчне положення (еГп) — положення країни на економічній карті світу по відношенню до основних районів і центрів економіки.
Геополтичне положення (Гпп) — оцінка місця країни на політичній карті, характеристика розташування країни відносно центрів політичного впливу.
Положення України відносно інших країн (не тільки прикордонних), центрів економіки, культури, основних транспортних шляхів характеризує її геополітичне та економіко-географічне положення (схема 1). Поміркуйте Положення міст, регіонів, країн оцінюють як та наведіть приклади, як «надзвичайно вигідне», «дуже вигідне», «вигідне політико- та або сприятливе», «відносно сприятливе», «мало економіко-геосприятливе або невигідне». Кожна така оцінка приграфічне поло- таманна конкретному виду положення. За одними ження пов’явидами суспільно-географічне положення може бути зані між «дуже вигідним», за іншими — «невигідним». собою.
ЕГП переважно визначається транспортно-географічним положенням, тобто транспортними можливостями господарських зв’язків.
Геополітичне та економіко-географічне положення — це категорії непостійні, вони змінюються з часом відповідно до історичної ситуації.
У географії для розуміння особливостей положення країн, районів і міст використовують різні рівні (масштаби) оцінок — «макро», «мезо» і «мікро» (із грецької — великий, середній, малий): «макро»
означає «увесь світ», «мезо» — «група країн», «мікро» — «країна або її частина». У курсі «Економічної і соціальної географії України»
географічне положення характеризують на мезо- і мікрорівнях.
2. мсце украни на полтичнй карт вропи та свту Україна як самостійна та незалежна держава була проголошена 24 серпня 1991 року. З того часу вона посіла гідне місце на політичній карті Європи та світу. За Гельсінкськими угодами 1975 р. територія України є неподільною та недоторканною, її державні кордони — непорушними.
Економіко-географічне положення України
Україна на карті світу продукцію у великих масштабах. Наявність тісного економічного, соціального й культурного співробітництва, а також входження до СНД і спільних асоціацій (Чорноморське економічне співробітництво) дають підставу розглядати Росію як дружню країну. У той же час існують певні політичні, економічні та інші розбіжності між українською і російською державами.
Розташування України між Росією та країнами НАТО (Організація Північноатлантичного договору) у військово-політичному плані характеризується як негативне, бо існує можливість загострення протистояння між сторонами. Україна протягом останнього десятиріччя дотримувалася нейтральної політики стосовно військово-політичних блоків, які оточують нашу країну: на заході — НАТО, на сході й півночі — організація колективної безпеки країн СНД. Нині Україна активно співпрацює з НАТО й заявила про намір у перспективі увійти до його складу.
В аналізі ГПП слід враховувати й релігійні чинники. Україна є переважно християнською державою і розташована серед країн християнського світу. Особливість її положення полягає у тому, що східний і північний сусіди належать до православ’я, а в західних провідну роль відіграє католицька церква. У цілому через християнство Україна має духовну спільність з основними цивілізованими державами світу, християнське оточення позитивно впливає на її ГПП.
Значна кількість сусідів позитивно характеризує ГПП країни, оскільки воно передбачає багатоваріативність організації зовнішніх контактів. При цьому ускладнення у відносинах з одним сусідом може компенсуватися більш тісними відносинами з іншими державами.
Країни, що безпосередньо межують з Україною, називаються сусідами першого порядку. Від цих країн, Кориу першу чергу, залежать територіальна цілісність нашої стуючись картами ат- держави, непорушність кордонів, можливість взаємодії ласа, назвіть із зовнішнім світом. Економічне співробітництво країни — су- таких сусідів є особливо вигідним через територіальну сідів України близькість і відсутність третьої сторони у взаєминах.
першого та Одним із факторів посилення сучасної інтеґрації в Євдругого ропі стає транскордонне співробітництво, у якому порядку.
Україна бере активну участь.
Велике значення мають також сусіди другого порядку. Ці країни не мають спільних кордонів і реалізують своє сусідство через державу, що межує з кожною із них. Вони часто врівноважують вплив сусідів першого порядку. Через значні розміри і протяжність території Росії багато сусідів другого порядку значно віддалені від України, не мають з нею навіть регіональної спільності.
Одним із параметрів ЕГП та ГПП є довжина кордону між державами, що межують. Загальна протяжність державних кордонів України — майже 6500 км, з них на морські кордони припадає 1050 км. Чим більша довжина кордону, тим ширший їх взаємовплив. За цим показником серед Економіко-географічне положення України
«