WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 |

«Астаф’єв О.Г., д. філол. н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка киЇВСький текСт В «ANNALES» яна длУгоШа У статті вперше в українському літературознавстві досліджено ...»

-- [ Страница 1 ] --

Астаф’єв О.Г., д. філол. н., проф.,

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

киЇВСький текСт В «ANNALES» яна длУгоШа

У статті вперше в українському літературознавстві досліджено рецепцію і трансформацію Київського тексту – Літопису руського за Іпатіївським списком – у давньопольській хроніці Яна Длугоша. Встановлено елементи і функцію Київського тексту,

семантику міжтекстових референцій, цитат і алюзій у текстах-реципієнтах.

Ключові слова: Київський текст, текст-реципієнт, рецепція, інтертекстуальність, діалог, референтність, трансформація, цитата, алюзія.

В статье впервые в украинском литературоведении исследовано рецепцию и трансформацию Киевского текста – Русской летописи по Ипатиевскому списку – в древнепольский хронике Яна Длугоша. Установлены элементы и функция Киевского текста, семантику межтекстовых референций, цитат и аллюзий в текстах-реципиентах.

Ключевые слова: Киевский текст, текст-реципиент, рецепция, интертекстуальнисть, диалог, референтнисть, трансформация, цитата, аллюзия.

For the first time in Ukrainian literary paper examines the reception and transformation of Ruthenian chronicle (known as Hypatian Chronicle) and old Polich chronicles, Annales Jan Dlugosz of the sixteenth and eighteenth centurie. The elements and functions of Kyiv text, textrecipient, the semantics of references between text, the quotes and allusions are determined.

Key words: Kyiv text, text-recipient, reception, interte[tuality, the dialogue, reference, transformation, allusion.

Київським текстом ми називаємо «Літопис руський» – рукопис, віднайдений в Іпатіївському монастирі біля Костроми. Він був складений у ХІV ст. Його ділять на три частини: «Повість минулих літ», Київський літопис і Галицько-Волинський літопис. Нещодавно його було видано окремим томом [24].

До нашого часу зберігають свою наукову цінність монографії українських учених Михайла Брайчевського, Михайла Грушевського, Ярослава Ісаєвича, Юрія Ісіченка, Миколи Костомарова, Ігоря Лінніченка, Володимира Перетца, Євгена Перфецького, Омеляна Пріцака, Олександра Семковича, Петра Толочка, Дмитра Чижевського; російських – Михайла Алпатова, Іллі Голенищева-Кутузова, Бориса Грекова, Юрія Лимонова, Дмитра Лихачова, Бориса Рибакова, Олександра Рогова, Миколи Тихомирова, Олексія Шахматова; польських – Августа Бєловського, Барбари Беньковської, Томаша Беньковського, Анджея Божемського, Олександра Брюкнера, Броніслава Влодарського, Олени Гофман-Дадейової, Яни Дамбровської, Ганни Дзєхцінської, Данути Зволінської, Тадеуша Корзона, Самуеля Лінда, Мар’яна Плезії, Юлії Радзішевської, Тадеуша Улевіча та інших.

Однак на сторінках своїх досліджень ці автори до проблематики інтертекстуальних зв’язків «Літопису руського» з давньопольскими хроніками зверталися спорадично, загострюючи увагу нааспектах джерелознавства та текстології, іноді вдаючись до компаративних зіставлень, гіпотез і коментарів. Науковими працями, в яких узагальнено компаративні зусилля учених, можна визнати дослідження Едварда Гораніна [10], Наталії Казакової [14], Францішека Селіцького [38], Наталії Щавелєвої [46]. Ці автори з історико-літературного погляду характеризують рецепцію «Повісті минулих літ», Київського і Галицько-Волинського літописів у польській гуманістичній традиції, уявлення про походження народів Східної Європи як культурного складника ідеології «сарматизму», зокрема аналізують погляди окремих авторів на історію східних слов’ян, імідж Київської та Галицької Русі в Європі, питання імагологіі, інтертекстуальності тощо.

Інтерес до «Літопису руського» як інтертексту давньопольських хронік значною мірою підігрітий новими дослідженнями істориків, джерелознавців, культурологів, зокрема працями Дмитра Вирського [7], Дмитра Карнаухова [15], Миколи Ковальського [16], Юрія Мицика [26] та інших. У своїх студіях вони акцентують на двох взаємозалежних завданнях – специфіці рецепції української літописної літератури в польській культурі та іміджі Київської та Галицької Русі в Європі. Учені уникають стереотипів радянської науки, зокрема елементів «історіософської фантастики». Дмитро Вирський вказує на специфіку етногенетичних настанов у творах представників різних країн, пояснюючи міжтекстуальні зв’язки тенденціями розвитку менталітету [7:1, 20].

Наша розвідка є спробою дослідження «Літопису руського» як інтертексту «Annales»

Яна Длугоша, не фетишизації джерел і вишукування «впливів», а аналізу міжтекстової інтерпретації першоджерел і колективної реакції на них.

Читання як соціальний інститут, висунуте на передній цього дослідження, передбачає і конструювання за рахунок цитат та алюзій історії Київської та Галицької Русі, історії, що охоплює період від «початку світу» до епохи, сучасної хроністам [5, 87]. Не маючи можливості, через обмеженість обсягу нашої розвідки, розглянути ці питання всебічно, обмежимося загальною характеристикою окремих аспектів явища та аналізом нагромадженого матеріалу.

Раннє виникнення хронік, а точніше сказати – літописів Київської Русі свідчить про високу культуру давньоруської держави, її авторитет і рівноправність з іншими землями.

В жодній іншій країні літописання не стояло на такому високому рівні, як у Київські Русі.

Вчені припускають, що ще в IX ст., за князя Аскольда, в Києві велися літописні записи (так званий «Літопис Асколда») [4:2, 17]. На основі заміток про діяння Володимира Святославича і його попередників, хрещення та побудову церкви Св. Богородиці складено перший літописний звід (996-997 рр.) [36, 188-192]. При Софійському соборі написано звід (1037-1039 рр.), який закінчувався похвалою Ярославу Мудрому за його просвітницьку діяльність, побудову града Києва, Софійського собору, Золотих воріт, монастирів Георгія та Ірини [44, 423-440]. З 60-х років XI ст. літописання продовжувалося в Києво-Печерському монастирі, де ігумен Никон склав звід, в якому розповів про хрещення Володимира в Корсуні (Херсонесі), про походи руських князів на греків, вмістив новгородський переказ про прикликання варягів [25, 84]. Цей звід використав пізніше укладач так званого Початкового літопису (1093-1095 рр.), написання якого пов’язують з іменем ігумена Печерського монастиря Йоанна.

Такий довгий і складний шлях пройшло літописання Київської Русі, поки на початку XII ст. не було складено «Повість минулих літ» – найвидатнішу пам’ятку Київської Русі, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. «Повість минулих літ»

увібрала в себе не лише весь досвід історичних знань, нагромаджений на Русі в попередню епоху, а й досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської християнської культури. Особливо сильне враження справляє вступ до «Повісті минулих літ», де відтворено широку картину світової історії, показано місце слов’ян і Русі в системі тодішнього світу, утверджено прогресивну філософську ідею взаємозв’язку і взаємообумовленості історії всіх народів. Вражає широка ерудиція автора «Повісті...». Він постійно звертається не тільки до Біблії, яка була вищим авторитетом знань у середньовіччі, а й до численних візантійських хронік, зокрема «Хроніки» Георгія Амартола, від якої запозичена й перша частина заголовку, твору літописця патріарха Никифора, житій святих, притчей Соломона та ін. [36, 217]. До «Повісті минулих літ» увійшли всі попередні літописні зводи – 996, 1039, 1073, 1093-1096 рр., «Повість галичанина Василія» (1097), Ізборник Святослава, церковні повчання, усні перекази.

Отже, «Повість минулих літ» складається із поширеного вступу до слов’яно-руської історії, який, на думку Сергія Соловйова, Миколи Костомарова, Бориса Рибакова та інших дослідників, і був власне «Повістю», і датованої хроніки, доведеної до 1110 р.

Автор цього незвичайного твору виявив себе не лише як старанний продовжувач справи своїх попередників, а й як історик. Укладена на початку ХІІ ст., у первісному вигляді вона до нас не дійшла, а була переписана на початку ХV ст. й збереглася в кількох копіях. В сучасній науці переважає гіпотеза Олексія Шахматова, згідно з якою цей літописний твір за короткий час був зазнав триразової редакції: Несторової у 1112-1113 рр., Сильвестрової у 1116 р. і невідомого автора у 1118-1119 рр. Останній, згідно з Олексієм Шахматовим, був ченцем Києво-Печерського монастиря, духівником або близькою до Мстислава духовною особою. Новгородські і ладозькі сюжети в літописі вказують на те, що він певний час жив у Новгороді, а 1117 р. повернувся до Києва разом з Мстиславом Володимировичем [43, 1]. Борис Рибаков не виключає можливості вбачати у третьому редакторі самого Мстислава.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


З третьою редакцією «Повісті» дослідники пов’язують появу в ній проварязької тенденції, яка значно змінила зміст не лише Несторового вступу до історії Русі, а й окремих датованих записів. Насамперед це стосується «Сказання про грамоту слав’янську», штучно вміщеного під 898 р. без зв’язку з попереднім і наступним літописним викладом.

Слова «Пішли вони за море до варягів, до Русі. Бо так звали тих варягів – русь… І від тих варягів дістала свою назву Руська земля» [24, 12] видаються пізнішою вставкою, що дисонує із змістом всього «Сказання», в якому в кількох місцях наголошено на тотожності слов’ян і Русі, мови слов’янської і руської. Напевно, третьому редактору належать перейменування шляху «із Грек у Варяги» на шлях «із Варяг у Греки», легенда про Рюрика і його братів, твердження про те, що київські князі Аскольд і Дір раніше були воєводами Рюрика. Редакційні втручання в літопис Нестора – Сильвестра хоч і спотворили істинний зміст більшості статей, все ж не змогли знищити цінний історичний твір. На думку Бориса Рибакова, якому належить ґрунтовний джерелознавчий аналіз «Повісті минулих літ», Володимир Мономах і його син програли змагання з Нестором щодо найдавнішої історії Русі [36, 216].

Незаперечна вершина польської середньовічної літописної традиції – твір Яна Длугоша (1415-1480) «Аннали, або хроніка славного польського королівства» («Annales sen cronicae incliti rеgni Poloniae Opera», скорочено «Annales»), відомий ще під назвою «Історія Польщі» [12:1]. За своїм масштабом цей твір перевершує всі написані колишні хроніки і не має аналогів у Європі. Ян Длугош народився в Бжезніце, був сином польського рицаря, який відзначився у битві під Грюнвальдом. З 1428 р. навчався в Ягеллонському університеті, на факультеті вільних мистецтв. Однак освіти не закінчив, у 1431 р. потрапив на службу до канцелярії краківського єпископа Збігнєва Олесницького. Тут виявив великі адміністративні здібності, відрізнявся талантами при виконанні дипломатичних доручень, склав унікальний опис земельних володінь краківської єпископії, став каноніком краківського капітула. Особиста відданість і тісний зв’язок із Збігнєвом Олесницьким, одним з лідерів магнатських олігархічних угруповань в Польщі XV ст.,

– чи не вирішальний фактор у біографії Яна Длугоша і в його позиції як хроніста. Очевидно, саме Збігнєв Олесницький спонукав його зібрати матеріал з польської історії і створити загальнопольський історичний звід. Ян Длугош використовував для складання «Annales» всі доступні йому джерела як польського, так і іноземного походження. Крім того, його твір увібрав у себе й усну традицію, і відомості, отримані від оточення. Стало в нагоді і спілкування Яна Длугоша з іноземними дипломатами, коли він виконував різні дипломатичні доручення. У 60 – 70-ті роки XV ст. Ян Длугош став помітною фігурою в польському політичному житті, був учасником переговорів з хрестоносцями, виховував синів польського короля Казимира Ягеллончика, претендував на посаду краківського архієпископа, від якої відмовився [38, 87].



Pages:   || 2 | 3 | 4 |
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА РЯБИХ ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА УДК 811.111’42 ЛЕКЦІЯ ЯК ЖАНР АМЕРИКАНСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО ДИСКУРСУ Спеціальність 10.02.04 – германські мови АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Харків – 2014 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і...»

«3. Земская Е.А. Русская разговорная речь/Е.А. Земская. – М.:Наука, 1973. – 484с. 4. Краснова О. Синтаксичні особливості речень у молодіжному дискурсі (на матеріалі англомовних Інтернет-статей)/О. Краснова//Наукові записки. Серія: філологічні науки. – 2009.– Випуск 81(2). – С. 95 – 98. 5. Матвєєва С.А. Сайт як жанр Інтернет-комунікації (на матеріалі персональних сайтів учених): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 10.02.15 / С.А. Матвєєва. – Донецьк, 2006. – 20 с. 6....»

«Г.М. Доброльожа. Образна парадигма фразеологізмів з компонентом собака УДК.413.18 Г.М. Доброльожа, кандидат філологічних наук, старший викладач (Житомирський педуніверситет) ОБРАЗНА ПАРАДИГМА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ СОБАКА Вивчати фразеологічну спадщину рідного краю можна і за підручником. Однак значно цікавіший шлях це конкретна образна характеристика фразеологічного персонажа – собаки. Коли в людській господі з’явився собака – не відомо, однак найімовірніше – це 17 тисячоліть тому...»

«ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2010, №2 (4) ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕДАЧИ СОДЕРЖАНИЯ УКРАИНОЯЗЫЧНЫХ ПУБЛИЦИСТИЧЕСКИХ СТАТЕЙ НА АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК Васильева Эльза Вячеславовна Данная статья посвящена проблеме передачи содержания украиноязычных публицистических (газетных) статей средствами английского языка с использованием различных переводческих трансформаций. Автор рассматривает особенности публицистического стиля и рубрики новостей как подвиду газетной статьи, а также...»

«В.В. Дяченко. Розвиток та характер синонімії зв’язаних кореневих компонентів інтернаціонального характеру в російській мові УДК 811.161.1’ 373.421’36 В.В. Дяченко, кандидат філологічних наук, в.о.доцента (Житомирський державний університет) РОЗВИТОК ТА ХАРАКТЕР СИНОНІМІЇ ЗВ’ЯЗАНИХ КОРЕНЕВИХ КОМПОНЕНТІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ У статті розглянуто характер і типи синонімії зв’язаних кореневих компонентів інтернаціонального характеру в російській мові Проблеми словотворчої...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ СЛОВА, РЕЧЕННЯ ТА ТЕКСТУ Випуск 28 Збірник наукових праць Київ – 2012 Видавничий центр КНЛУ ББК81я П78 УДК 800 Відповідальний редактор – доктор філологічних наук, професор Корбозерова Н.М. Відповідальний секретар – доктор філологічних наук, професор Швачко С.О. Редакційна колегія: доктор філологічних наук, професор Гетьман З.О. доктор філологічних наук, професор Гуйванюк...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ Програма вступного випробування для філологічних спеціальностей ОКР «Магістр» з іноземної мови (другої) Автор: к.філол.н., доц. І.В.Ситдикова Затверджено Вченою радою Інституту філології (Протокол № 6 від 28 січня 2014 р.) Київ – 2014 Програма розрахована на вступників до Інституту філології на ОКР «МАГІСТР», які мають диплом ОКР «БАКАЛАВР» з відповідного напряму...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»