WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«ратури, І. Корунець зичить любові до своєї справи та мати хоч на макове зерно таланту (за І. Франком) [з архіву автора]. 1. Вінні та його друз і/ [гол. ред.: К. Демя'нчук, ред.: М. ...»

-- [ Страница 1 ] --

ратури, І. Корунець зичить любові до своєї справи та "мати хоч

на макове зерно таланту" (за І. Франком) [з архіву автора].

1. Вінні та його друз і/ [гол. ред.: К. Демя'нчук, ред.: М. Сапко, З

англійської переказав В. Радчук]. – 2007-2012. – № 1-60. 2. Італійські

казки / Пер. з італ. І. Корунця; Іл. Ю. Радіч-Демидьонок. – К.: Країна

мрій, 2009. – 272 с. 3. Купер Дж. Ф. Слідопит, або Суходільне море

/ Джеймс Фенімор Купер. Пер. з англ. І. Корунець; Іл. Г. Брок. – К.:

Веселка, 1972. – 790 с. 4. Тріз Дж. Маленькі втікачі: Повість (для серед. шкіл. віку) / Джефрі Тріз. Пер. з англ. І. Корунця. – К: Веселка, 1968. – 155 с. 4. Уайльд О. Хлопчик-зірка: Казки / Оскар Уайльд. Пер. з англ. та передм. І. Корунця. – К.: Веселка, 1979. – 109 с.

Іваницька М.Л., доц., к.філол.н., докторант, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ОЧУЖЕННЯ ТА ОДОМАШНЕННЯ

В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

У статті подано матеріал про витоки та розвиток перекладознавчих понять "очуження" та "одомашнення", проаналізовані періоди переважного панування цих стратегій, висвітлено погляди сучасних німецьких перекладознавців на "вірність" авторові та цільовому читачеві Ключові слова: художній переклад, стратегія перекладу, очуження, одомашнення, вірність, трансформація, контекст.

Статья предлагает материал об истоках и развитии переводоведческих понятий "отчуждение" и "одомашнивание". Описаны периоды доминирования этих стратегий, проанализированы взгляды современных немецких ученых на "верность" автору и целевому читателю.

Ключевые слова: художественный перевод, стратегия перевода, отчуждение, одомашнивание, верность, трансформация, контекст.

The article contains materials about the background and the development tendencies of concepts "Foreignization" and "Domestication".

Dominance periods of these strategies and opinions of German scientists about loyalty to the author and the recipient are analyzed.

Key words: literary translation, translation strategy, foreignization, domestication, loyalty, transformation, context.

Ще у ХVІІ ст. французький філолог Ж. Менаж (G.Mйnage) охарактеризував переклад свого друга Н.П.д'Абланкура влучним виразом "belles infidиles", що значить "гарна невірність". Сам же перекладач виправдовував свої додавання до тексту оригіналу тим, що хотів зробити виклад думки автора дещо веселішим.

Сучасні перекладознавці оцінюють переклади Н.П.д'Абланкура як одомашнення, котрі пом'ягшують та згладжують оригінальне звучання, але зроблені совісно та однозначно відповідно до першотвору, про що свідчить велика кількість приміток [Albrecht 1998, 77]. Разом з тим, перекладач виправляв тест оригіналу, напр., там, де автор допустився помилки, переплутавши річки Везер та Рейн. Розвиток такої стратегії перекладу отримав продовження у ХVІІІ столітті, завдяки цьому межі перекладу у вузькому значенні слова значно розширилися.

Але ще до введення терміна "belles infidиles" у перекладознавство про цей феномен вже точилися суперечки серед знавців та поціновувачів перекладів. Так, у центр дискусій потрапив французький перекладач Плутарха Ж.Аміо (ХVІ ст.), котрого деякі історики перекладу визнавали "вірним перекладачем" через його дослівність, а інші – поганим перекладачем через ту манеру, у якій перекладач передавав античній світ, пристосовуючи його до очікувань цільового читача. [Bellanger 1891, 262].

Після створення Рішельє Французької академії, серед завдань якої були переклади з класичних мов, вільні та одомашнені переклади Н.П.д'Абланкура стали зразком для наслідування, хоча і далі піддавалися критиці. І коли один із членів Академії затаврував переклади Ж.Аміо, то вже не знайшов однодумців, і його самого почали вважати педантом.

У другій половині ХVІІІ ст. Й.Ґ.Гердер так висловився про французькі переклади та одомашнення: "Французи, надто горді своїм національним смаком, припасовують до нього все, замість того, щоби самим пристосуватися до смаку іншого часу. Гомер, як переможений, мусив переселитися до Франції і одягатися за їхньою модою, щоби не дратувати їхні очі… Він мусів перейняті французькі звичаї, а де все ж виглядала його селянська величність, його висміювали як варвара. – Ми ж, бідні німці, ще майже без публіки і без вітчизни, ще без тиранів національного смаку, воліємо бачити його таким, як він є (тут і далі – переклад наш – М.І." [Herder 1967, 290].

Вольності, котрих припускалися перекладачі-одомашнювачі, не обмежувалися лише мовною формою. Найважливішою характеристикою цієї перекладацької концепції було припасування історичного колориту першотворів до світогляду читачів. Так, певні реалії стародавньої Греції перетворювалися на сучасні перекладачам французькі реалії, із сьогоднішньої точки зору, це були уподібнення чи субституції [за класифікацією Зорівчак, 1989, 81]. Д.Белланжер називав цю перекладацьку стратегію "перетаскуванням реквізитів" та характеризував таким чином:

"Перекладач виходить з принципу, що його єдине завдання полягає в тому, аби зробити для мас доступним те, що було доступним лише невеликому колу… Тому він уникає очужень для свого читача…. При кожній нагоді він нагадуватиме йому, що той живе у Парижі, а не в Римі чи Афінах…" [Bellanger 1891, 251]. Окрім мовного рівня перекладачі допускалися змін і макроструктури тексту. Деякі місця випускалися, деякі – переносилися чи доповнювалися. І перекладачі обґрунтовували ці зміни бажанням зробити із цікавих та важких для читання чужомовних творів такі переклади, якими міг би "насолоджуватися" свій читач [Konopik 1997, 19].

Перша німецькомовна перекладознавча праця Ґеорґа Венцкі "Bild eines geschicktes Ьbersetzers" ("Постать вправного перекладача", 1734), написана в дусі Просвітництва, вимагала від перекладача прояснити читачеві незрозумілі та багатозначні місця оригіналу, в той час як французький філолог П.Д.Юе вважав, що якраз цього робити перекладачеві не варто – двозначні місця слід передавати двозначно, щоби не забирати в читача права вирішувати, як йому сприймати твір [цит. за Albrecht 1998, 81]. Але така вимога виявляється досить важкою для реалізації як в мовному плані, так і в герменевтичному. Тому що вже саме розуміння тексту оригіналу передбачає усунення різночитань і двозначностей, тобто, перекладач de facto по-своєму декодує двозначність у той єдиний варіант інтерпретації "неясного", котрий видається йому найвірогіднішим у відповідності до контексту.

Та все ж у другій половині 18-го ст. настає зміна у поглядах на переваги "помягшуючого красивого" перекладу, у пізній період творчості Вольтер перекладає Шекспіра без усіляких прикрас, а Шатобріан навіть порушує правила рідної мови, щоби залишатися вірним оригіналові.

Цікавий вихід із ситуації знайшов італійський поет і перекладач М.Чезаротті, котрий переклав "Ідіаду" досить вільно, щоби догодити тим читачам, котрі хотіли прочитати Гомера для задоволення, і доповнив це "вірним" перекладом у вигляді багатьох приміток та пояснень для тих, кому йшлося про зміст твору у всіх деталях та манеру оповіді. Тобто, вже під кінець 18-го ст.

перекладачі та перекладознавці міркували також і про те, що стратегія перекладу знаходиться під впливом типу очікувань цільового читача.

У Німеччині все більше критикують переклад "а ля франсе", і зрештою на початку 19-го століття Ф.Шляєрмахер у своїй академічній доповіді "Про різні методи перекладу" оголошує курс на очуження перекладу, що з того часу вважається явищем, властивим саме німецькій культурі перекладу. Цей метод характеризують як можливість пізнати чужу культуру та збагатити свою власну. Цікаво відзначити, що саме з Німеччини другої половини 18-го століття бере свій початок професія літературного перекладача. В той час як у багатьох країнах літературними перекладами займалися філософи, філологи, професори чи теологи, на німецькомовних просторах з'явилися особистості, котрі за обсягом своєї перекладацької діяльності були визнані як саме професійні Перекладачі: Йоганн Йоахім Боде, Йоган Дідеріх Ґріз, Карл Людвіґ Каннеґісер.

Ф. Шляєрмахер розглядав переклад як герменевтичний процес, в якому об'єктивне й суб'єктивне слід поєднувати, але вказував, що переклад-очуження є "доцільним лише тоді, коли він робиться у великому об'ємі, бо лише тоді читацька аудиторія може настроїтися на сприйняття "чужого". Передумови для рецепції перекладу-очуження не виникнуть, якщо у приймаючій мові лише деякі твори будуть перекладатися таким чином.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Тому переклад-очуження вимагає пересадження цілих літератур в іншу мову… Окремі роботи такого ґатунку можуть не мати успіху" [Schleiermacher, 1838, 231-239]. Інший представник німецького Романтизму Ф. фон Гумбольдт у передмові до власного перекладу "Агамемнона" Есхіла вів мову про два різних поняття "чуже" і "чужість" та наголошував на тому, що в перекладі має відчуватися не чужість, а чуже – лише риси, притаманні чужій культурі, мові, літературі [Подміногін, 2010, 98].

В.Беньямін, розвиваючи ідеї романтиків, постулював "чисту мову" перекладу, котра однозначно орієнтується на інтенцію автора. У своїх власних перекладах він послуговувався принципом очуження на усіх мовних рівнях [Keck 1997, 241], що дало імпульс перекладачам-неоромантикам початку 20-го століття активно розсувати рамки можливостей рідної мови та збагачувати її надбаннями інших культур.

У 50-их роках ХХ століття Т.Сейворі розробив типологію цільових читачів, котра базується на очікуванні адресата перекладу. Вчений розрізняє чотири типи читачів із різними потребами:

1) читачі без будь-яких знань про вихідну мову, 2) читачі, що вивчають вихідну мову і хочуть глибоко познайомитися з нею у всіх нюансах, 3) читачі, котрі добре знали вихідну мову раніше, але майже забули її, 4) читачі із дуже добрими знаннями вихідної мови. Вчений вважав, що не може бути одного перекладу, котрий би однаковою мірою задовольняв їх усіх [Savory, 1957, 57]. Німецька перекладознавець К.Райс пропонує іншу типологію, котра первинно орієнтується не на реципієнта, а на вид тексту, і лише ті тексти, котрі із самого початку написані з метою певного впливу на конкретну читацьку аудиторію, К.Райс виділяє у такий тип тексту, котрий має перекладатися з орієнтацією на реципієнта. [ReiЯ, 1971, 24-49]. Працюючи у цьому річищі далі, К Райс розробила із Г. Фермеєром скопос-теорію, котра ставить першочергове питання про мету перекладу і підпорядковує їй стратегію перекладання [ReiЯ, Vermeer 1984]. Та якщо брати до уваги літературні тексти, то проблематичним може виявитися вже саме питання про те, з якою метою писалися оригінальні тексти автором і з якою (єдиною?) метою та для якої аудиторії робиться переклад. Виявиться, що потенційних реципієнтів визначити однозначно неможливо, а оскільки це будуть читачі з усіх чотирьох вище названих груп, то стратегія перекладу буде орієнтуватися не на них. На нашу думку, саме внутрішні орієнтири перекладача змушують його вибирати шлях між очуженням та одомашненням, а також рівнем свободи.

Представник скопос-теорії нового покоління К.Норд ввела нові поняття "Funktionsgerechtigkeit" (функціональна вірність) та "Loyalitдt" (лояльність), маючи на увазі, що переклад має співвідноситися із авторськими інтенціями, тобто, бути вірним авторському наміру, та зважати на ситуацію, у котрій знаходяться його читачі. Таким чином, перекладознавець пом'ягшила те протиставлення, котре довгі роки існувало між максималістськи настроєними захисниками оригіналу чи цільового читача [Nord, 2010].

Вона виділила кілька типів перекладу залежно від самого тексту:



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«Клименко Н.Ф., акад. НАН України, д. філол. н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЗІСТАВНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ) У статті в зіставному плані розглянуто семантичну структуру лексико-словотвірної категорії композитних темпоральних прикметників, її моделі та засоби вираження, окреслено словотвірний паралелізм похідних з семантикою темпоральності, продуктивність способів словотворення. Ключові...»

«Ю.А. Зацний. VІР-неологізми англійської мови ХХІ століття УДК 81'373.43 Ю.А. Зацний, доктор філологічних наук, професор (Запорізький національний університет) VІР-НЕОЛОГІЗМИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ХХІ СТОЛІТТЯ У статті проаналізовано інновації англійської мови останніх років, авторами яких вважаються американські державні і політичні діячі. Результати вербокреативної діяльності VIРперсон пов’язані з антитерористичними війнами ХХІ століття. Трагічні події 11 вересня 2001 року та їх наслідки, особливо...»

«ни человеческого познания. – М.: Прогресс – Традиция, 2001. 10.Мелетинский Е.М. Начало романа. Античный роман. Влияние античного романа на средневековый роман // Введение в истоическую поэтику эпоса и романа. – М.: Наука, 1986. 11.Полякова С. Об античном романе // http://izbakurnog.historic.ru / books / item / f00 / s00 / z0000010/ st000.shtml 12.Протопопова И.А. Ксенофонт Эфеский и поэтика иносказания. – М., 2003. 13.Фрейденберг О.М. Архивные разыскания. Вступление к греческому роману //...»

«Г.М. Доброльожа. Образна парадигма фразеологізмів з компонентом собака УДК.413.18 Г.М. Доброльожа, кандидат філологічних наук, старший викладач (Житомирський педуніверситет) ОБРАЗНА ПАРАДИГМА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ СОБАКА Вивчати фразеологічну спадщину рідного краю можна і за підручником. Однак значно цікавіший шлях це конкретна образна характеристика фразеологічного персонажа – собаки. Коли в людській господі з’явився собака – не відомо, однак найімовірніше – це 17 тисячоліть тому...»

«3. Земская Е.А. Русская разговорная речь/Е.А. Земская. – М.:Наука, 1973. – 484с. 4. Краснова О. Синтаксичні особливості речень у молодіжному дискурсі (на матеріалі англомовних Інтернет-статей)/О. Краснова//Наукові записки. Серія: філологічні науки. – 2009.– Випуск 81(2). – С. 95 – 98. 5. Матвєєва С.А. Сайт як жанр Інтернет-комунікації (на матеріалі персональних сайтів учених): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 10.02.15 / С.А. Матвєєва. – Донецьк, 2006. – 20 с. 6....»

«Зб. наук. статей Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск LІХ (60). – С. 27-35.2. Бабенко Т.В. Особливості формування внутрішньої мотивації до безперервної освіти засобами іноземних мов.// Мовні і концептуальні картини світу. – 2005. – Dип. 18. кн. 1. – К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго. – С. 18-22. 3. Бережной Н.М. Человек и его потребности / Под ред. В.Д. Диденко. – Московский Государственный Университет Сервиса, – 2000 г. – lib.wsu.ru/books. 4....»

«УДК 811.161.2.801. 653 Б.Р. Пристай, кандидат філологічних наук, доцент (Дрогобицький педуніверситет) НАГОЛОШЕННЯ У ГОВОРАХ І АКЦЕНТНА ВАРІАНТНІСТЬ У статті йдеться про акцентологічні особливості та систему наголошення в українській мові (на діалектному матеріалі). Акцентологічні особливості тих чи інших говірок, система наголошення у деяких говорах були предметом дослідження Чучки П.П., Омельяненка І.Ф., Очеретного А.Д., Пури О.Я., Клепікової Г.П., Онишкевича М.О. Такі студії надзвичайно...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ, ПРАГМАТИКИ ТА КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ ВИПУСК 25 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ, ПРАГМАТИКИ ТА КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ ВИПУСК 25 Збірник наукових праць Київ – 2014 УДК 800 ББК 81я43 П78 Відповідальний редактор – доктор філологічних наук, професор Корбозерова Н.М. Відповідальний секретар – кандидат...»

«УДК 82.0 Л.К. Оляндер, доктор філологічних наук, професор, почесний академік АН ВШ України (Волинський державний університет, Луцьк) ВІДНОСНІСТЬ І ТОЧНІСТЬ ТЕРМІНОЛОГІЇ У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ Предметом статті є критичне осмислення постановки проблеми відносності й точності термінології в сучасному слов’янському літературознавстві; дослідження діалектики відносин цих взаємовиключних якостей, притаманних терміну текст. Відносність і точність розглядаються як нерівноправні складові...»

«С.І. Потапенко. Номінативний аспект композиції англомовного журнального дискурсу: лінгвокогнітивний аналіз УДК 81’42=111 С.І. Потапенко, кандидат філологічних наук, доцент (Ніжинський державний університет) НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ КОМПОЗИЦІЇ АНГЛОМОВНОГО ЖУРНАЛЬНОГО ДИСКУРСУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ У статті показано, що, активуючи різні концептуальні структури, назви розділів і рубрик журналу Newsweek визначають структуру заголовків і підзаголовків статей. Основу композиції часописів складають...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»