WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«перекладацьких прийомів, їх вдале поєднання та баланс передають тональність твору та дають змогу відтворити діалект як важливу жанрово-стилістичну особливість комедії Колотнеча в Кьоджі ...»

-- [ Страница 1 ] --

перекладацьких прийомів, їх вдале поєднання та баланс передають тональність твору та дають змогу відтворити діалект як

важливу жанрово-стилістичну особливість комедії "Колотнеча в

Кьоджі" Карло Гольдоні.

1. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд.

Т. В. Ковальова. – Х: Фоліо, 2005. – 767 с. 2. Гольдоні К. Комедії

= Commedie / Карло Гольдоні; Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка

НАНУ; пер. з італ. І. Стешенко; передмова Чезаре Де Мікеліса. – Х:

Фоліо, 2008. – 346 с. 3. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). – Львів: Вид-во при Львів.

ун-ті, 1989. – 160-176 с. 4. История Всемирной литературы / Литература Италии – 18 ст./ Гольдони – М.: Наука, 1983. – 176 c. 5. Левый И.

Искусство перевода.– М., 1974. – 152 с. 6. Медвідь О. Проблема використання діалектизмів і просторіччя в українському художньому перекладу // Другий міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення (Львів, 22-28 серпня 1993 р.). – Л., 1993. – 272-277 с. 7. Сучасна українська літературна мова. Стилістика /За заг. Ред.. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – 588 с. 8. Томашевский Н. Карло Гольдони.

Комедии. – М., 1971. – 24 с. 9. Kovalev V. Dizionario russo italiano, italiano russo. – Bologna: Zanichelli, 1999 10.Le Commedie di Carlo Goldoni. – Brezzo di Bedero: Hobby and Work, 2006.

Бойко О. О., магістрант, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

ЕНАНТІОСЕМІЯ:

НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ СТАТУСІВ ТА ПІДХОДІВ

У статті аналізуються проблеми енантіосемії, її представлення в сучасній французькій мові, робиться спроба розробки класифікації.

Особлива увага приділяється різним підходам до аналізу та інтерпретації зазначеного мовного феномену.

Ключові слова: енантіосемія, полісемія, антонімія, семантика слова.

В статье анализируются проблемы энантиосемии, ее выраженности в современном французском языке, делается попытка разработки классификации. Особое внимание уделяется разным подходам к анализу и интерпретации данного языкового явления.

Ключевые слова: энантиосемия, полисемия, антонимия, семантика слова.

The following article analyses the problems of enantiosemy, the way of the representation in modern French, the attention is paid to different classifications. A special attention is devoted to different approaches concerning the analysis and interpretation of the above-mentioned language phenomenon.

Key words: enantiosemy, polysemy, antonymy, semantics of word.

На сьогодні феномен енантіосемії посідає особливе місце в лексико-семантичній системі мови та має за основу поляризацію значень в межах однієї мовної одиниці. Лінгвістична позиція цього явища у контексті інших суміжних семантичних понять характеризується певною невизначеністю. Більшість дослідників розглядають його як різновид антонімії, а саме як внутрішньослівну антонімію, у зв'язку зі стосунками протилежності, що лежить в його основі (Л. О. Новиков, О. М. Соколов, А. П. Грищенко, В. І. Кодухов, М. І. Фомина, Я. І. Гельблу, Р. О. Будагов, М. П. Кочерган). Ідентичність у плані вираження та майже цілковита дивергенція у плані змісту, надає підстави, на думку деяких вчених, ставити енантіосемію в один ряд з омонімією (М. М. Шанський, В. М. Прохорова, Л. М. Полюга, Н. М. Бобух). Крім того, існує тенденція розцінювати цей феномен як вияв полісемічності (Г. В. Яцковська, Т. О. Федоренко, І. Пете, Ф. П. Філін, Ф. С. Бацевич, Т. А. Космеда). Незвичним є трактування енантіосемії у В.Г. Гака, який зараховує її до основних семантичних процесів поруч із синонімічним розвитком значень, зміщенням, розширенням чи звуженням значення, різними типами переносу. Такого ж погляду дотримується і С. В. Семчинський, який також розглядає цей феномен як процес, а не як результат. Іншого погляду дотримуються такі вчені, як Д. М. Шмельов, Л. І. Климова, В. А. Іванова та ін., які не вбачають в енантіосемії ознак приналежності до будь-якої з вищезгаданих лексико-семантичних категорій і відводять їй окреме місце, підкреслюючи цим її проміжну природу. Ми також схильні до закріплення за енантіосемією статусу маргінального феномену, адже, насправді, кількість спільних рис між нею та іншими семантичними поняттями значно поступається кількості очевидних протиріч. Спробуймо спростувати кожну з відчайдушних спроб віднести енантіосемію до певної семантичної категорії.

Як уже було зазначено, саме протилежність наявних значень породжує ідею спорідненості енантіосемії та антонімії. Так, представники Празької школи структурної та функціональної лінгвістики визначають енантіосемію як протилежність двох семем у полісемічній лексемі. Однак, якщо заглибитись у суть останньої як різновиду парадигматичних відношень у мові, побачимо, що за своєю структурою антоніми неоднорідні, вони бувають однокореневі та різнокореневі, до того ж останніх набагато більше, а енантіосеми вирізняються саме протилежністю значень як у межах одного слова, так, безсумнівно, і одного кореня. З точки зору самого ступеня протилежності, в однокореневих антоніммах можна спостерігати відповідну семантику, яка виражається "стримано, м'яко…так звані антоніми-евфемізми" [Пономарів 2001, 49]. В енантіосемах подібна тенденція відсутня. Що стосується значення, воно є перманентним атрибутом антоніма та не вимагає додаткового контексту для його встановлення. У випадку енантіосемічних конструкцій саме контекст або оточення слова є вирішальним у виборі одного з двох значень. Звідси одразу ж напрошується четверта відмінність – кількість допустимих антонімів до однієї лексеми може бути необмеженою, тобто до кожного відтінку значення є свій протилежний відповідник. Особливою популярністю тут користуються багатозначні слова. Енантіосема ж завжди носить подвійний характер: одне значення – одна опозиція. Не останню роль відіграє і принцип сполучуваності з іншими словами, який у випадку антонімічної пари незмінно гомогенний і гетерогенний при енантіосемії. Двоїсте значення в нашій дискусії належить твердженню про те, що компоненти антонімічної пари завжди належать до однієї частини мови, що наближає енантіосемію до антонімічної категорії. Однак зустрічаються непоодинокі приклади, коли антонімом до однієї лексеми є фразеологічний зворот. Отже, спираючись на виведені нами розходження у особливостях діади антонімія – енантіосемія, остання не належить до першої.

Іншими пропозиціями надання енантіосемії місця у мовній ієрархії було дослідження її як різновиду омонімії та полісемії.

Перше протиріччя, яке виникає одразу до обох лексикосемантичних категорій, полягає у відсутності у них найголовнішої особливості енантіосемів – протилежності у значеннях.

Стосунки між компонентами цих парадигм можуть бути різними, але ніяк не опозиційними. Якщо говорити мовою М. Бахтіна, їм притаманна поліфонічність, а енантіосемії полярність. До того ж, специфікою омонімів є відсутність будь-яких зв'язків між можливими значеннями слова, тоді як у енантіосемів вони логічно обумовлюють одне одного. Короткий лінгвістичний словник видавництва Оксфордського університету зазначає, що енантіосемія є випадком полісемії, у якому одне значення виступає у протилежності до іншого.

У своїй праці "Курс загальної лінгвістики" Ф. де Соссюр висував ідею про "координацію" лексики, де кожне слово було б центром асоціативного "сузір'я" [Соссюр 1999, 126]. Так, завдяки застосуванню системного підходу до опису мови, своє місце у ній знайшли антоніми, синоніми, омоніми і т.д. Звичайно, вони вивчаються у шкільних курсах мови, вони є неодмінними її атрибутами, одними з базових понять, класикою. Що ж до енантіосемів, вони є невідомими пересічній особі без університетської лінгвістичної освіти, наприклад.

Доволі незрозумілим є той факт, що енантіосемію до сих пір так мало досліджували. Адже мова є джерелом процесу реалізації мислення, відображенням сприйняття світу людиною. Ще з давніх часів прослідковуються зародки дуалістично протилежного сприйняття світу. Геракліт, грецький філософ кінця VI століття до нашої ери, говорив у своїй діалектиці про єдність протилежностей. Протилежні стани не можуть існувати окремо, вони переходять один в інший і змінюючи одне одного повністю зберігають свою стабільність та забезпечують рівновагу. Цицерон промовив у свій час: "Tollendum esse Octavium" (що означає возвеличувати Октавіана, чи скинути його) [Гегель 1997]. В той же час на протилежному боці планети Лао-Цзи стверджує, що "буття і небуття, важке і легке, довге і коротке, високе і низьке уможливлюють пізнання одне одного. Різні звуки, зливаючись, створюють гармонію. Так само і попереднє, і наступне – в гармонії – ідуть одне за одним" [Лао Цзи].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Кількома століттями пізніше Гегель спрямував дослідження цього явища в лінгвістичне русло, взявши за приклад двоїсте значення німецького слова aufheben, що "має в німецькій мові подвійний зміст: воно означає зберегти, втримати і в той же час припинити, покінчити. Саме збереження вже несе в собі негативне в тому сенсі, що для того, щоб втримати щось, його позбавляють безпосередності і тим самим наявного буття, відкритого для зовнішніх впливів" [Гегель 1997].

Незважаючи на зростаючу популярність цього поняття серед мовознавців, воно для нас практично нове у зв'язку з відсутністю загального консенсусу щодо його природи, класифікації, принципів функціонування, так само, як і до його першовідкривачів. Західна лінгвістика першим вісником на цьому терені вважає німецького мовознавця Карла Абеля, який у книзі " Протилежні значення праслів ", що датується 1884 роком, описав протилежні значення деяких слів у давньоєгипетській мові [Абель 1884]. В якості усвідомленого терміна вперше він був вжитий Роланом Бартом і визначений як суперечливе означуване у "L'esprit de la lettre ", однак, по відношенню до сутності букви, яка характеризується подвійною природою [Барт 1982, 95]. Словянські мовознавчі студії стверджують, що у витоків енантіосемії стоїть чеський лінгвіст Вікентій Шерцль, який говорив про неї ще у 1883-1884 роках в одній з публікацій "Філологічних записок", які видавались російською мовою [Шерцль 1973]. У статті "Про слова з протилежним значенням" він зазначив, що цей феномен широко розповсюджений у різних мовах та їхніх варіантах. Так, латинське слово altus означає не лише "високий" (altus mons – висока гора, alta arbor – високе дерево), але також "глибокий" (altum flumen–глибока річка, altus putens – глибокий колодязь); словянський корінь von'- демонструє, що оригінальне значення "запах" зазнало модифікацій, спричинивши появу двох протилежних відтінків значень – "аромат" (чеською: vune "те ж саме"; польською: won "те ж саме", російською:

благовоние) та "сморід" (болгарською: воня "те ж саме", польською: won "те ж саме", російською: вонь, зловоние). Дослідник назвав це явище енантіосемією (від грец. enantios "протилежний" і sзma "знак"). Цікавим є той факт, що, наприклад, в англійській мові, це явище має декілька назв: Janus words, назване на честь дволикого Януса, римського божества, покровителя початку та кінця усякої діяльності, зображували якого з двома обличчями: одне дивиться в минуле, а інше – в майбутнє; енантіодроми, авто-антоніми, контраніми, опоніми, антагоніми. Проте це не означає, що слов'янській лінгвістичній гілці бракує теоретичних розробок на тлі вивчення енантіосемії в порівнянні із західними аналогами. Ситуація діаметрально протилежна. Сучасна, наприклад, французька лінгвістична наукова думка характеризується тяжінням до міждисциплінарних пошуків, які вона знаходить у комунікативній, психо- та соціолінгвістиці, і дослідження енантіосемії не є винятком.



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2010, №2 (4) ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕДАЧИ СОДЕРЖАНИЯ УКРАИНОЯЗЫЧНЫХ ПУБЛИЦИСТИЧЕСКИХ СТАТЕЙ НА АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК Васильева Эльза Вячеславовна Данная статья посвящена проблеме передачи содержания украиноязычных публицистических (газетных) статей средствами английского языка с использованием различных переводческих трансформаций. Автор рассматривает особенности публицистического стиля и рубрики новостей как подвиду газетной статьи, а также...»

«С.Ф. Соколовська, М.А. Фахурдінова. Німецький молодіжний жаргон: шляхи формування й сучасний статус УДК 821.112.2-2.09 С.Ф. Соколовська, кандидат філологічних наук, старший викладач; М.А. Фахурдінова, викладач (Житомирський педуніверситет) НІМЕЦЬКИЙ МОЛОДІЖНИЙ ЖАРГОН: ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ Й СУЧАСНИЙ СТАТУС Стаття присвячена розгляду особливостей німецького молодіжного жаргону, виявленню його основних лексичних рис. Розглянуто шляхи його формування як невід’ємного елементу соціо-функціональної...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 59. Філологічні науки УДК 82.09 С. Ф. Соколовська, кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка) ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ У СТРУКТУРІ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ Стаття присвячена вивченню художньої деталі як компонента образної системи у драмі Б. Брехта Добра людина із Сичуані. Проаналізовано способи вербальної організації художнього простору у драматичному творі, розглянуто аспекти, важливі для розуміння...»

«С.Ф. Соколовська. Полісемія в тексті: типи реалізації та функції УДК 821.112.2-2.09 С.Ф. Соколовська, кандидат філологічних наук, старший викладач (Житомирський педуніверситет) ПОЛІСЕМІЯ В ТЕКСТІ: ТИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІЇ У статті аналізуються основні типи реалізації полісемії у художньому тексті і пропонується їх класифікація. Явище мовленнєвої полісемії пов’язане з основними проблемами лексичної семантики, контекстології, лінгвістики тексту. У вітчизняній лінгвістиці склалися...»

«1. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь / А.Д. Вейсман; [репр. V-го изд. 1899 г]. – М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1991. – 1370 с. 2. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли: Пер. с. фр. / Ж.-П. Вернан / Общ. ред. Ф. Х. Кессиди, А. П. Юшкевича; Послесл. Ф. Х. Кесиди. – М.: Прогресс, 1988. – 224 с. 3. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь: В 2-х т. / И.Х. Дворецкий; под. ред. С.И. Соболевского. – М.: Гос. изд. иностр. и нац. слов., 1958. – 1904 с. 4. Зелинский Ф.Ф....»

«Зб. наук. статей Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск LІХ (60). – С. 27-35.2. Бабенко Т.В. Особливості формування внутрішньої мотивації до безперервної освіти засобами іноземних мов.// Мовні і концептуальні картини світу. – 2005. – Dип. 18. кн. 1. – К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго. – С. 18-22. 3. Бережной Н.М. Человек и его потребности / Под ред. В.Д. Диденко. – Московский Государственный Университет Сервиса, – 2000 г. – lib.wsu.ru/books. 4....»

«Юрій Яновський Весна предоставлено правообладателями http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=5807010 Юрій Яновський «ЧОТИРИ ШАБЛІ». Оповідання. Есеї. Романи. Серія «Шкільна бібліотека української та світової літератури»: Фоліо; Харків; 2012 ISBN 978-966-03-5618-4 Аннотация «.Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг, хоч і вчилися вони на різних факультетах. Віку були не зовсім похилого – близько шести десятків літ, коли брати загальну суму їхніх років. Звали їх Воля, Рада й...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ СЛОВА, РЕЧЕННЯ ТА ТЕКСТУ Випуск 28 Збірник наукових праць Київ – 2012 Видавничий центр КНЛУ ББК81я П78 УДК 800 Відповідальний редактор – доктор філологічних наук, професор Корбозерова Н.М. Відповідальний секретар – доктор філологічних наук, професор Швачко С.О. Редакційна колегія: доктор філологічних наук, професор Гетьман З.О. доктор філологічних наук, професор Гуйванюк...»

«Клименко Н.Ф., акад. НАН України, д. філол. н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЗІСТАВНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ) У статті в зіставному плані розглянуто семантичну структуру лексико-словотвірної категорії композитних темпоральних прикметників, її моделі та засоби вираження, окреслено словотвірний паралелізм похідних з семантикою темпоральності, продуктивність способів словотворення. Ключові...»

«В.В. Дяченко. Розвиток та характер синонімії зв’язаних кореневих компонентів інтернаціонального характеру в російській мові УДК 811.161.1’ 373.421’36 В.В. Дяченко, кандидат філологічних наук, в.о.доцента (Житомирський державний університет) РОЗВИТОК ТА ХАРАКТЕР СИНОНІМІЇ ЗВ’ЯЗАНИХ КОРЕНЕВИХ КОМПОНЕНТІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ У статті розглянуто характер і типи синонімії зв’язаних кореневих компонентів інтернаціонального характеру в російській мові Проблеми словотворчої...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»