WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 98 |

«Едвард В. САЇД ОРІЄНТАЛІЗМ Київ — 2001 Увага! Електронний текст приведено у відповідність до сучасного українського правопису. ЗМІСТ Про автора................ 7 ...»

-- [ Страница 2 ] --

Між орієнталізмом у його академічному розумінні й у більш чи менш образному відбувався постійний взаємообмін, а від кінця вісімнадцятого сторіччя — істотний, добре організований (а може, навіть і реґульований) двосторонній рух. Тут я підходжу до третього визначення орієнталізму, яке в історичному й матеріальному плані набагато конкретизованіше, аніж два попередні. Взявши кінець вісімнадцятого сторіччя за дуже приблизну відправну точку, орієнталізм можна обговорювати й аналізувати як корпоративну інституцію контактування зі Сходом — через формулювання тверджень про нього, узаконення певних поглядів на нього, викладання певних дисциплін про нього, упокорення його, управління ним: тобто йдеться про орієнталізм як західний спосіб панувати над Сходом, реструктуровувати його, здійснювати над ним владу. Я визнав тут за доцільне використати для визначення орієнталізму запроваджене Мішелем Фуко поняття дискурсу в тому розумінні, в якому він його описує у своїх творах «Археологія знання» та «Наглядати й карати». Цим я хочу сказати, що без аналізу орієнталізму як дискурсу навряд чи можна зрозуміти неймовірно розгалужену й систематизовану дисципліну, завдяки якій європейська культура зуміла сформувати політичний, соціологічний, мілітарний, ідеологічний, {14} науковий і забарвлений яскравою творчою уявою погляд на Схід у післяпросвітницький період, причому вона часто формувала не тільки погляд, а й сам предмет. Більше того, орієнталізм набув такого авторитету й посів такі міцні позиції тому, що, як на мене, жоден із тих, хто писав або думав про Схід чи займався якоюсь практичною діяльністю, пов’язаною зі Сходом, не міг знехтувати обмеження, які орієнталізм накладав на думки та дії. Одне слово, завдяки орієнталізму Схід не був (і не є) вільним полем для думки та дій. Це не означає, що орієнталізм однобічно детермінує все, що може бути сказано про Схід, це свідчить тільки, що він являє собою цілу мережу інтересів, яка неминуче дає про себе знати (а тому завжди впливає на перебіг подій), коли мова заходить про таку специфічну сутність, як «Схід». Як це відбувається, я й намагаюся продемонструвати в цій книжці. В ній я також прагну показати, що європейська культура значно зміцніла і змогла краще реалізувати свою ідентичність, зіставивши себе зі Сходом як із такою собі штучно створеною і почасти прихованою сутністю протилежного змісту.

В історичному та культурному плані існує кількісна, а також і якісна, різниця між франко-британською заанґажованістю в проблеми й реалії Сходу і заанґажованістю інших європейських та атлантичних держав — так було принаймні доти, доки Америка не перебрала чільну роль відразу по другій світовій війні. Тому говорити про орієнталізм — це переважно, хоча й не виключно, говорити про британський і французький культурний проект, проект ґрандіозний, бо ж він включає в себе найрозмаїтіше — людську уяву, всю Індію і весь Близький Схід, біблійні тексти й біблійні землі, торгівлю прянощами, колоніальні війська і тривалу традицію колоніального управління, ґрандіозний корпус учених-дослідників, незліченних «експертів» та «практиків» із проблем Сходу, цілу армію професорів-орієнталістів, складний комплекс «орієнтальних»

ідей (орієнтальний деспотизм, орієнтальну розкіш, жорстокість, сенсуальність), багато східних сект, філософій та східну мудрість, що пристосовані для місцевого європейського вжитку, — цей список можна продовжувати майже до нескінченності. Я дивлюся на це так, що орієнталізм закорінений в особливо тісних {15} взаєминах, у яких перебували Британія та Франція зі Сходом, котрий до самого початку дев’ятнадцятого сторіччя означав, по суті, лише Індію та біблійні землі. З перших років дев’ятнадцятого сторіччя й до самого закінчення другої світової війни Франція й Британія домінували на Сході та в орієнталізмі; по другій світовій війні домінувати на Сході стала Америка, і вона робить це так само, як робили колись Франція і Британія. З цих тісних взаємин, динаміка яких надзвичайно продуктивна, навіть якщо вона завжди демонструє відносно більшу силу Заходу (британську, французьку чи американську), постав величезний корпус текстів, які я називаю орієнталістськими.

Тут треба сказати відразу, що хоч я й розглядаю достатньо велику кількість книжок та авторів, існує значно більше й тих, і тих, які мені довелося обминути увагою. Проте мої висновки ґрунтуються аж ніяк не на вичерпному переліку текстів, що мають стосунок до Сходу, і навіть не на чітко окресленому, обмеженому наборі текстів авторів та ідей, що у своїй сукупності утворюють орієнталістський канон. Натомість я обрав зовсім іншу методологічну альтернативу — її суттю, можна сказати, є низка історичних узагальнень, що їх я вже зробив у цьому вступі, і саме їх я збирався обговорити далі, звертаючи більше уваги на певні аналітичні деталі.

II

Я почав із припущення, що Схід — це не інертний природний факт. Він не просто є там, як, зрештою, і Захід не просто є тут.

Ми повинні з усією серйозністю поставитися до мудрого зауваження Віко, що люди творять власну історію, що вони спроможні осмислити тільки те, що самі створили, й потім поширити це знання на географію: як і всі географічні та культурні сутності — не кажучи вже про сутності історичні — такі області, реґіони, географічні зони, як «Схід» і «Захід», витворені людьми. Тому, як і сам Захід, Схід — це ідея, що має історію і традицію думки, свою образність та лексику, які надають йому реальності та присутності на Заході і для Заходу.

Таким чином ці дві географічні сутності підтримують і, до певної міри, віддзеркалюють одна одну. {16} Сказавши це, слід зробити кілька уточнень, яких вимагає тверезий глузд. По-перше, було б помилкою зробити висновок, що Схід — це ідея по суті, тобто утворення, якому не відповідає жодна реальність.

Коли Дізраелі сказав у своєму романі «Танкред», що Схід — це професія, він мав на увазі, що зацікавлення Сходом може стати для обдарованих молодих західноєвропейців пристрастю, яка заполонить їх до останку; і зовсім не слід думати, що він хотів сказати, ніби Схід — це тільки професія для західноєвропейців. Існували — й існують — культури та нації, що є на Сході, і їхні долі, історія та побут мають чуттєву очевидну реальність, яка, звичайно ж, набагато значущіша за все те, що можна сказати про них на Заході. Вивчення орієнталізму дуже мало додає до цього факту, крім його мовчазного визнання. Але феномен орієнталізму в тому розумінні, в якому я тут його розглядаю, має стосунок передусім не так до співвідношення між орієнталізмом і Сходом, як до внутрішньої структури самого орієнталізму та його ідей про Схід (Схід як професія), незалежно від хай там якого співвідношення (чи поза ним) з «реальним» Сходом. Цим я стверджую, що висловлювання Дізраелі про Схід стосується головним чином цієї витвореної несуперечливої структури, цієї впорядкованої констеляції ідей про Схід, а не його простого буття, як намагається переконати нас Воллес Стівенс.

Друге уточнення — це те, що ідеї, культури, історії дарма серйозно зрозуміти або вивчити, обминувши увагою їхню силу або, якщо висловитися точніше, їхні силові конфігурації. Вважати, що Схід був витворений —або, як я це називаю, «орієнталізований», — і вірити, що такі речі можна пояснити лише потребами людської уяви, було б наївним спрощенням. Відносини між Заходом і Сходом — це відносини сили, домінації, розмаїтих ступенів складної гегемонії, що дуже точно відбито в назві класичної праці К. М. Паніккара «Азія та західне панування» 2. Схід був орієнталізований не тільки тому, що його відкрили як «орієнтальний» у всіх тих розуміннях, які здавалися самоочевидними пересічній європейській свідомості дев’ятнадцятого сторіччя, а й тому, що його можна було зробити орієнтальним — тобто примусити його бути орієнтальним. Наприклад, дуже важко погодитися з {17} тим, що саме зустріч із єгипетською куртизанкою допомогла Флоберові змоделювати східну жінку, яку згодом стали вважати типовою; адже сама вона ніколи про себе не говорила, вона ніяк не позначила свої почуття, присутність, історію. Він говорив за неї, він її нам описав. Він був чужоземцем, досить багатим чоловіком, і саме ці історичні факти домінації дали йому змогу не тільки заволодіти Кучук Ганем фізично, а й говорити за неї і розповісти своїм читачам, у який спосіб вона була «типово східною» жінкою. Я виходжу з того припущення, що ситуація сили, в якій перебував Флобер стосовно Кучук Ганем, не була окремішнім випадком.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Насправді вона віддзеркалювала модель співвідношення сил між Сходом і Заходом і той дискурс про Схід, який ця модель уможливила.

Це приводить нас до третього уточнення. Ніхто не повинен думати, що структура орієнталізму — це не більш як така собі структура вигадок та міфів, яка вмить розвіється, щойно буде сказано про них правду.

Особисто я дотримуюся переконання, що орієнталізм об’єктивно слід розглядати як знакову систему, яка виражає європейсько-атлантичну владу над Сходом, а не як правдивий дискурс про Схід (яким він претендує бути, у своїй академічній або науковій формі). Проте нам, безперечно, слід узяти до уваги й спробувати збагнути, в чому полягає сила орієнталістського дискурсу, що перетворює його на несуперечливу й міцно злютовану систему поглядів, у який спосіб уможливлює він існування та діяльність безлічі суспільно-економічних і політичних інституцій, у чому причина його грізної незрушності та тривалості. У кінцевому підсумку, будь-яка система ідей, що залишаються незмінними як усталена мудрість і основа навчальної доктрини (в академіях, книжках, на наукових конференціях, університетських кафедрах, в інститутах міжнародних зв’язків) від доби Ернеста Ренана, тобто з кінця 1840-х pp. і до нинішнього часу в Сполучених Штатах, має бути чимось набагато значущішим, аніж простим набором вигадок. Отже, орієнталізм — це не європейська фантазія про Схід, побудована на химерах, а створений зусиллями багатьох людей корпус теорії та практики, в який протягом багатьох поколінь було вкладено значні матеріальні інвестиції. Ці інвестиції, що ніколи не припинялися, {18} перетворили орієнталізм як систему усталеного знання про Схід на стандартне сито для просіювання Сходу в західну свідомість, і ті ж таки інвестиції значно побільшили кількість (та підсилили переконливість) тверджень загального характеру, якими орієнталізм щедро збагатив загальну культуру.

Ґрамші зробив корисне аналітичне розрізнення між громадянським суспільством і політичним: перше в нього складається з добровільних (або принаймні раціонально побудованих і непримусових) установ, таких, як школи, родини, спілки, а друге — з державних інституцій (армії, поліції, централізованої бюрократії), чия роль у спільноті — пряма домінація.

Культура, звичайно, функціонує в рамках громадянського суспільства, де вплив ідей, інституцій та інших осіб здійснюється не через домінацію, а, згідно з Ґрамші, через згоду. Але в кожному не тоталітарному суспільстві певні культурні форми мають перевагу над іншими, так само й певні ідеї є впливовішими, ніж інші; таку форму культурного лідерства Ґрамші ідентифікує як гегемонію —незамінне поняття для зрозуміння культурного життя на індустріальному Заході.

Саме гегемонія або, радше, результати активно задіяної культурної гегемонії надають орієнталізмові тієї тривалості та сили, про які я вже говорив.



Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 98 |
Похожие работы:

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 59. Філологічні науки УДК 82.09 С. Ф. Соколовська, кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка) ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ У СТРУКТУРІ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ Стаття присвячена вивченню художньої деталі як компонента образної системи у драмі Б. Брехта Добра людина із Сичуані. Проаналізовано способи вербальної організації художнього простору у драматичному творі, розглянуто аспекти, важливі для розуміння...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СВІ-Й-ТАНОК Студентський літературний альманах Випуск шостий УДК 821.161.2.ББК 83.3(Укр.)1 С4 Рекомендовано до друку вченою радою Інституту філології (протокол №4 від 15 листопада 2010 року) С42 СВІ-Й-ТАНОК : Студентський літературний альманах. — Вип.6. — К., 2011. — 203 с. До альманаху ввійшли поетичні та прозові твори, драматургія, критика й есеїстика насамперед студентів та випускників спеціалізації «Літературна творчість» Інституту...»

«дискурса: дис. к. филол. н.: 10.02.04 / О. В. Спиридовский; Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2006. – 255 с. 27. Супрун А. Е. Текстовые реминисценции как языковое явление / А.Е. Супрун // Вопросы языкознания. – 1995. – № 6. – С. 17-29. 28. Терских М. В. Реклама как интертекстуальный феномен: автореф. дис.. канд. филол. наук: 10.02.01 / М.В. Терских. – Омск, 2003. – 26 c. 29. Фатеева Н.А. Интертекст в мире текстов. Контрапункт интертекстуальности / Н.А. Фатеева. – М.: КомКнига, 2006. – 280 с. 30....»

«І.А. Бехта. Структурно-семантичні кореляції постмодерністського тексту УДК 81'42 І.А. Бехта, кандидат філологічних наук, докторант (Львівський національний університет) СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ КОРЕЛЯЦІЇ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ТЕКСТУ У статті розглянуто самантичні кореляції літературно-художнього твору у структурі лексичного фрейму. Обчислено і подано типові лексеми англомовного посмтодерністського тексту, як складові конкретного художнього коду. Художній текст складається із текстових знаків, які...»

«1. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по истоической поэтике // Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М.,1976. 2. Большой психологический словарь. / [Сост. Мещеряков Б., Зинченко В]. – М., 2002. 3. Віра Вовк. Поезії. – К., 2000. 4. Коцюбинська М. Метаморфози Віри Вовк// Віра Вовк. Поезії. – К., 2000.5. Лотман Ю.М. О мифологическом коде сюжетных текстов//Сборник статей по вторичным моделирующим системам. – Тарту, 1973. С.86. 6. Поети «Нью-Йоркської групи». Антологія...»

«акустические данные русской поэзии по векам свидетельствуют о высоком уровне гармонически-обертонных колебаний, что усиливает вокаличность звучания поэтической речи. по объективным показателям исследования речевых континуумов констатировано стремление к золотому сечению в звучании как словарного состава русского языка, так и поэзии ХVІІІ – ХХ вв.1. Андреев Н.Д., Зиндер Л.Р. О понятиях речевого акта, речи, речевой вероятности и языка // Вопросы языкознания. – М., 1963. – № 3. – С. 15-21. 2....»

«С.І. Потапенко. Номінативний аспект композиції англомовного журнального дискурсу: лінгвокогнітивний аналіз УДК 81’42=111 С.І. Потапенко, кандидат філологічних наук, доцент (Ніжинський державний університет) НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ КОМПОЗИЦІЇ АНГЛОМОВНОГО ЖУРНАЛЬНОГО ДИСКУРСУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ У статті показано, що, активуючи різні концептуальні структури, назви розділів і рубрик журналу Newsweek визначають структуру заголовків і підзаголовків статей. Основу композиції часописів складають...»

«Клименко Н.Ф., акад. НАН України, д. філол. н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЗІСТАВНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ) У статті в зіставному плані розглянуто семантичну структуру лексико-словотвірної категорії композитних темпоральних прикметників, її моделі та засоби вираження, окреслено словотвірний паралелізм похідних з семантикою темпоральності, продуктивність способів словотворення. Ключові...»

«Universit de Turku, 2007. – Vol.1. – P. 16–44. 12. Foucault M. Polmique, politique et problmatisations: Entretien avec P. Rabinow, mai 1984 / Michel Foucault. – Режим доступу: http://1libertaire.free.fr/MFoucault262.html 13. Gaxie D. Dnie de ralit et dogmatisme de la doxa / Daniel Gaxie // Revue franaise de science politique. – 1994. – № 5. – P. 894–912. 14. L’analyse de discours: [sous la dir. de R.Ringoot et Ph.Robert-Demontrond]. – Editions Apoge, 2004. – 222 p. 15. Polmique autour de la...»

«С.Ф. Соколовська, М.А. Фахурдінова. Німецький молодіжний жаргон: шляхи формування й сучасний статус УДК 821.112.2-2.09 С.Ф. Соколовська, кандидат філологічних наук, старший викладач; М.А. Фахурдінова, викладач (Житомирський педуніверситет) НІМЕЦЬКИЙ МОЛОДІЖНИЙ ЖАРГОН: ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ Й СУЧАСНИЙ СТАТУС Стаття присвячена розгляду особливостей німецького молодіжного жаргону, виявленню його основних лексичних рис. Розглянуто шляхи його формування як невід’ємного елементу соціо-функціональної...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»