WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 66 |

«–2– –3– ББК 86.210.0 Ґ 46 УДК 2-1 У цьому томі представлено статті сучасних українських та зарубіжних учених, присвячені працям Інокентія Ґізеля, а також каталог примірників ...»

-- [ Страница 1 ] --

–1–

in 3 volumes

–2–

–3–

ББК 86.210.0

Ґ 46

УДК 2-1

У цьому томі представлено статті сучасних українських та зарубіжних

учених, присвячені працям Інокентія Ґізеля, а також каталог

примірників богословських творів, які впорядкував та опублікував

архимандрит Інокентій. Книга буде корисною для всіх, хто цікавиться

українською культурою ранньомодерного періоду.

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту філософії

імені Г. Сковороди НАН України, протокол № 5 від 17 червня 2008 року

Р е ц е н з е н т и:

Д-р філософських н., проф. Марина Ткачук Д-р історичних н., проф. Наталія Яковенко Д-р філософських н. Сергій Йосипенко Упорядкування та загальна редакція Лариси Довгої Літературний редактор Роман Кисельов Художник Андрій Шубін Підготовка видання здійснена в межах цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Вивчення пам’яток вітчизняної історико-культурної спадщини та їх актуалізація в духовному житті сучасного українського суспільства»

Публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці Канадського інституту українських студій (Канада, Едмонтон), Товариства дослідників Центрально-Східної Європи (Україна, Київ) та внескам приватних донорів © Л. Довга, упорядкування, 2010 ISBN 978-966-395-271-0 (I-III томи) © Автори статей, 2010 ISBN 978-966-395-452-3 (том ІІІ)

–4– Зміст Статті Зенон Когут (Альбертський університет, Канада). Вплив політики на Інокентія Ґізеля та видання київського «Синопсису»: нове осмислення

Роланд Пітч (Мюнхен, Німеччина). «Tractatus de Anima» Інокентія Ґізеля в контексті антропологічних ідей Аристотеля та його схоластичних інтерпретаторів

Ярослава Стратій (Київ, Україна). Інтерпретація проблеми сутності душі та її здатностей у «Трактаті про душу» Інокентія Ґізеля

Микола Симчич (Київ, Україна). Проблема розрізнень і універсалій у філософському курсі Інокентія Ґізеля

Джованна Броджі Беркофф (Мілан, Італія). «Мир з Богом чоловіку» як система моральної філософії

Архиєпископ Ігор (Ісіченко) (Харків, Україна). «Миръ съ Богомъ человку»

в контексті богослов’я покаяння

о.др. Ярослав Буцьора (Вінніпезький університет, Канада). До проблеми покаяння у трактаті «Мир з Богом чоловіку»: богословський аналіз

Лариса Довга (Київ, Україна). Наука про покуту в українських текстах XVII ст.....167 Маргарита Корзо (Москва, Росія). «Мир з Богом чоловіку» Інокентія Ґізеля в контексті католицької моральної теології кінця XVI – першої половини XVII ст.

Роман Кисельов (Київ, Україна). «Наука о тайні святого покаянія» (К., 1671) як пам’ятка «простої мови»

–5– Книгознавчі дослідження та матеріали Наталія Бондар (Київ, Україна). Історико-книгознавчий огляд видання «Миръ съ Богомъ человку» (1669) та його примірників

Анастасія Романова (Санкт-Петербург, Росія). Koректурний примірник київського видання «Миръ съ Богомъ человку» (1669) у збірці бібліотеки Російської академії наук

Каталог видань Інокентій Ґізель. «Миръ съ Богомъ человку» (Київ: Друкарня КПЛ, 1669).

Упорядкувала Наталія Бондар

Інокентій Ґізель. «Наука о тайн св. покаянїя» (Київ: Друкарня КПЛ, 1671).

Упорядкувала Наталія Бондар

Список скорочень назв бібліографічних джерел

Іменний покажчик осіб, що згадуються в описах

Покажчик бібліотек, церков, монастирів, навчальних закладів та інших установ, що згадуються в описах

Додатки Іменний покажчик

Предметний покажчик

–  –  –

–7–

–8– Зенон Когут Вплив політики на Інокентія Ґізеля та видання київського «Синопсису»:

нове осмислення

1. Вступ Київський «Синопсис» традиційно вважається однією з найвизначніших праць східноєвропейської історіографії ранньомодерної доби та знаковим явищем у процесі формування «всеросійської» ідеології. Цю працю, вперше видану 1674 р. в друкарні Києво-Печерської лаври, невдовзі доповнено й перевидано у 1678 та 1680–81 рр. До 1836 р. «Синопсис» перевидали 17 разів. І це не випадково, адже більш ніж століття він залишався чи не єдиним друкованим «підручником» з української та російської історії. Праця була перекладена латинською, грецькою та румунською мовами. Вона слугувала взірцем для написання літературних творів та створення популярних усних переказів.

Протягом двох століть дослідники «Синопсису» концентрували свою увагу переважно на питанні авторства праці, її джерельній базі, її місці в літературній та історичній традиції України і Росії, впливі на концептуалізацію східноєвропейської історії тощо.

Більшість дослідників поділяють думку щодо промосковського характеру цієї книги, утім не подають детальнішого аналізу політичних поглядів автора «Синопсису». У трьох найновіших ґрунтовних дослідженнях з проблематики «Синопсису» інтерпретації політичної програми його автора істотно відрізняються одна від одної.

Німецький дослідник Ганс Роте в передмові до факсимільного видання «Синопсису» за редакцією 1681 року приєднується до думки більшості науковців стосовно авторства архимандрита Інокентія Ґізеля. Згідно з поглядами Роте, «Синопсис» слід радше вважати промосковським політичним памфлетом, який безпосередньо слугував інтересам Лаври, аніж великим наративом російсько-українського об’єднання1.

Див.: Sinopsis, Kiev 1681: Facsimile / Mit einer Einleitung von Hans Rothe. Kln., 1983.

–9– На відміну від Роте, українська дослідниця Ірина Жиленко в передмові до її перекладу «Синопсису» за редакцією 1674 року українською мовою відкидає наявність будь-якої політичної мети в його написанні та відмовляє цій праці в оригінальності літературної форми. Натомість Жиленко розглядає «Синопсис»

виключно в контексті літописної традиції Києво-Печерської лаври. Вона дотримується думки про існування втраченого на сьогодні київського літопису Нестора, який, поряд з іншими працями, був одним із джерел «Синопсису». Сам же «Синопсис», на її думку, написав архимандрит Йосиф Тризна поміж 1651 та 1653 роками, а вступ і підсумкова частина написані й додані до праці на початку 1670-х років або самим Ґізелем, або за його наказом2. Вказуючи на важливість лаврської традиції, дослідниця, втім, повністю ігнорує історичний і політичний контекст, у якому «Синопсис» було власне видано. Розгляд праці в ракурсі літописної традиції Києво-Печерської лаври і відсунення часу її написання на два десятиліття раніше, на думку Жиленко, спростовує теорії інших дослідників, згідно з якими «Синопсис» являв собою саме промосковський політичний трактат.

У 1998 році інша українська дослідниця Ілона Тарнопольська представила нове бачення проблеми. Беручи за основу результати текстового і комп’ютерного аналізу ключових фраз «Синопсису», Тарнопольська зробила висновок, що до створення праці прилучилося багато авторів. На її думку, «Синопсис»

має розглядатися в контексті літературних традицій центральноєвропейського бароко, започаткованих єзуїтами з метою створення релігійної, мовної та політичної єдності в багатоетнічній державі. Тарнопольська схиляється до думки, що, готуючи відповідь єзуїтам, монахи Києво-Печерської лаври повністю перейняли їхні технології і використали їх у створенні політичного проекту, але вже для Московської держави. Дослідниця розглядає не лише «Синопсис», але й більшість інших публікацій Лаври в контексті європейських літературних течій і порівнює київську літературу з літературами Польщі та Габсбурзької монархії3.

Погоджуючись із висновком Тарнопольської, що публікація «Синопсису»

мала політичну мету, я не вважаю переконливим її трактування цієї праці як проекту за єзуїтським зразком, який мав сприяти релігійній, мовній та політичній єдності Московської держави. Насправді я схильний погодитися з Роте, на думку якого «Синопсис» переслідував вужчі й конкретніші цілі щодо захисту Лаврський Альманах / Ред. та передмова Ірини Жиленко. К., 2002. С. 8–9, 14–24.

Див.: Тарнопольська, Ілона. Київський «Синопсис» в історіографічному та джере­ лознавчому аспектах: Дис... канд. іст. наук. Дніпропетровськ, 1998.

– 10 – інтересів саме Києво-Печерської лаври. На мою думку, розгляд публікації «Синопсису» в контексті політичних подій 1660–1670-х років дозволить краще зрозуміти мету, з якою створено цю працю. Попри те, що чимало досліджень, присвячених «Синопсису», беруть до уваги тогочасну політичну ситуацію, жодне з них не піддає її комплексному та систематичному аналізу. У цій статті я спробую заповнити саме цю прогалину.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


2. Геополітична ситуація У результаті великого антипольського повстання 1648 року виникла козацька держава. Задля того щоб домогтися перемоги над поляками, гетьман Богдан Хмельницький змушений був визнати протекцію московського царя над цією державою (Переяславська угода 1654 р.). Проте об’єднане козацько-московське військо не спромоглося змусити Польщу просити миру та визнати зверхність Москви над Україною. Щораз більше незадоволення московським втручанням у внутрішні справи козацької держави спонукало наступника Хмельницького – гетьмана Виговського – розірвати стосунки з Москвою і в результаті Гадяцької угоди (1658) повернутися під сюзеренітет польського короля. Незважаючи на визначну перемогу над московським військом під Конотопом, Виговський не зумів утримати за собою Лівобережжя, де в результаті повстання проти нього було обрано промосковського гетьмана. Козацька держава розкололася на дві частини – кожна зі своїм гетьманом, військом та адміністрацією. Правобережжя визнало польського короля як власного сюзерена, тоді як Лівобережна Україна зберегла свою вірність московському царю.

Кожен гетьман разом зі своїми союзниками намагався ліквідувати іншу частину та утворити єдину Гетьманщину по обидва береги Дніпра. У 1663 р.

Іванові Брюховецькому вдалося усунути своїх конкурентів при допомозі Москви, і його проголошено гетьманом Лівобережжя. Він був, без сумніву, найбільш промосковським гетьманом з усіх, хто обіймав цей уряд. Брюховецький поїхав до Москви з великим почтом поклонитися цареві та одружився з представницею московського боярського роду. Він погодився на російський контроль над лівобережними містами та дозволив збір податків безпосередньо до московської скарбниці. Його зверхність та беззастережна орієнтація на Москву вкупі з поведінкою московських служилих людей викликали незадоволення на Лівобережжі.

На Правобережжі гетьман Петро Дорошенко значно менше покладався на польську владу, аніж Брюховецький на московитів. Обійнявши гетьманство в 1666 році, Дорошенко намагається вигнати поляків з правого берега Дніпра та розмірковує про можливий альянс не лише з татарами, але й з Оттоманською Портою. Непопулярність Брюховецького посилила мрію Дорошенка про

– 11 – усунення лівобережного гетьмана та об’єднання козацької держави під своєю владою4.

Православна Церква в Україні зазнала таких самих випробувань, як і Гетьманщина. Хоча московський цар виправдовував прийняття України під свою зверхність захистом православної віри, українське духовенство прохолодно ставилося до такої ідеї. Представники вищого духовенства досягли компромісу з польсько-литовською Річчю Посполитою і вважали себе носіями найбільш просвітленої форми Православ’я. Вони побоювалися втратити свої привілеї, тим паче що з часів Богдана Хмельницького реально зіткнулися з узгодженим зусиллям змінити духовне підпорядкування української Церкви, тобто організувати її перехід з Константинопольського до Московського патріархату. З розколом Гетьманщини духовенство поділилося на пропольську та промосковську фракції. Запекла боротьба спалахнула за контроль над становищем голови Церкви, митрополита Київського. Оскільки Москва не могла контролювати митрополита, вона почала призначати місцеблюстителів митрополичого престолу для контролю над вірянами. І без того непроста ситуація ще більше ускладнювалася інтригами та особистими амбіціями різноманітних представників духовенства, які прагнули заволодіти найвищим становищем.

3. Інокентій Ґізель, Києво-Печерська лавра та тогочасна політика Після київського митрополита архимандрит Києво-Печерської лаври був чи не найвпливовішою особою Православної Церкви в Україні. Сама Лавра постійно перебувала в епіцентрі церковної та світської політики. Розташована поза межами Київських обороних споруд на правому березі Дніпра, КиєвоПечерська лавра у 1660-х роках перебувала на російсько-польському прикордонні, за яким лежали землі, підвладні польському королеві. Окрім того Лавра володіла маєтками на польському боці, на Лівобережжі та навіть на історичних московських землях. Ченці мали тісні зв’язки з польськими королями, московськими царями і воєводами, гетьманами Ліво- та Правобережної України.

За умов «Руїни» та загострення питання про підпорядкування Православної Церкви в Україні, Лавра мусила маневрувати поміж учасниками конфлікту з метою збереження своїх маєтків та привілеїв.

З 1656 року і до своєї смерті у 1683 році становище архимандрита КиєвоПечерської лаври обіймав Інокентій Ґізель. Він народився близько 1600 року в Прусії в місті Кеніґсберґ в родині протестантського пастора. Згодом Ґізель перебрався до Києва, охрестився в Православ’я і прийняв сан ченця.

Митрополит Петро Могила зробив Ґізеля своїм протеже і, після здобуття його Дорошенко, Дмитро. Нарис історії України. Мюнхен, 1966. С. 65–80.

– 12 – учнем богословської освіти, поставив його ректором відомої Київської колегії.

Утім академічна кар’єра Ґізеля була перервана його призначенням на становище архимандрита Київського Братського, Кирилівського, Миколаївського монастирів та, згодом, Києво-Печерської лаври5.

Перший контакт Ґізеля з Московським царством відбувся в 1649 році, коли цар Алексій Михайлович запросив до своєї столиці українських ченців, прагнучи покращити якість освіти місцевого духовенства. Серед них були ченці Київського Братського монастиря Єпифаній Славинецький та Арсеній Сатановський. Архимандритом цього монастиря в той час був саме Ґізель. Вінтаки особисто вибрав Славинецького й Сатановського і через них передав цареві прохання щодо матеріальної підтримки свого монастиря, яке цар виконав6.

Невдовзі після Переяславської ради 1654 року й угоди з московським царем Ґізель узяв участь у доволі делікатній місії. У той час коли світські адміністрації – як царська, так і козацька – очікували, що наступним кроком після рішення Ради стане підпорядкування української Православної Церкви Московському патріархату, першоієрарх Української Церкви митрополит Київський Сильвестр Косов і вище духовенство негативно ставилися до цього проекту.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 66 |
 
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ Кафедра українознавства Українська культура у ХХ – на початку ХХІ століть Методичні вказівки до вивчення курсу української культури» «Історія Дніпропетровськ Українська культура у ХХ – на початку ХХІ століть. Методичні вказівки до вивчення курсу «Історія української культури» /Укладачі: Г.Г.Кривчик, Ю.Е.Яворський. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010.–50 с. Методичні вказівки написані на основі конспектів...»

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2011. Вип. 6. С. 109–115 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2011. Is. 6. P. 109–115 УДК 002.2:028.02(477.83-25)-051 І.Кухта“192/193” ІВАН (ЯН) КУХТА – ЛЬВІВСЬКИЙ ДОСЛІДНИК ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ ЧИТАННЯ 20–30-х РОКІВ ХХ ст. Марта НАДРАГА Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека, вул. Зелена, 24, м. Львів, 79005, Україна, тел. (032) 275-41-21 У статті проаналізовано...»

«КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЧЕКАНОВ ВСЕВОЛОД ЮРІЙОВИЧ УДК 930.1 (398) “0395/1453”: 378.4 (477–25) “18/19” ВІЗАНТИНІСТИКА В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.) Спеціальність 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 2009 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі історії Київського славістичного університету кандидат...»

«Усна історія: практика мерседес Віланова (Барселона, Іспанія) Четвертий світ: балтиморські оповіді, 1990 * 1. Моя робота в Барселоні Іспанія протягом 1931–1939 рр. була найважливішим центром анархістського руху в світі. На відміну від Сполучених Штатів Іспанія не мала традиції компромісного вирішення питань через систему демократичних інституцій. Між 1923 та 1930 рр. іспанське суспільство пережило диктатуру Примо де Ривери, але 1931 р. Республіканська Лівиця виграла муніципальні вибори в усіх...»

«наука: стан, та » МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» молодіжна громадськао рганізація «НЕЗАЛЕЖНА АСОЦІАЦІЯ МОЛОДІ» студентське наукове товариство історичного факультету «КОМІТЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ» МАТЕРІАЛИ ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії» 30...»

«Міністерство освіти і науки України Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Рівненська обласна наукова універсальна бібліотека Рівненський державний гуманітарний університет Кафедра культурології АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЇ Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології РДГУ Випуск 9 Засновано у 2003 році идавець В озень. Рівне 2010 УДК 008:168.522 ББК 71.0 А 43 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЇ: Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри...»

«Науковий вісник ЧДІЕУ № 4 (8), 2010 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ УДК 330.101 Є. В. Грапчев, аспірант ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ: РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Розглянуто історію виникнення поняття моніторинг та його сутність. Особа увага приділяється проблемним аспектам організаційно-правового забезпечення фінансового моніторингу місцевих бюджетів. Наводяться приклади бюджетного моніторингу в Україні та зарубіжних країнах. На основі аналізу сучасних тенденцій в...»

«Бібліографічний перелік джерел, представлених в експозиції “РОЗВИТОК ЛІДЕРСТВА ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ”. Видання систематизовані, класифіковані, внесені в бази даних електронного каталогу: “Книжковий фонд”, “Періодичні видання”, “Автореферати дисертацій, захищених у Національній академії та її регіональних інститутах”. Бази даних електронного каталогу інформаційно-пошукової системи відділу САБ “ІРБІС” виставлені на зовнішньому порталі Національної академії в локальній мережі та в...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія книгознавство., 2006. Вип. 1. С. 261 – 263 Ser. Bibliology., 2006. № 1. P. 261 – 263 Наталя ЛЕШКОВИЧ, Михайло КРІЛЬ: Віра Фрис. Історія кириличної рукописної книги в Україні Х – XVIII ст. Львів: Львів. нац. ун-т, 2003. 188 с. + 8 кольор. іл. Слов’янський світ 1140 років тому дістав власне письмо завдяки діяльності і духовному подвигу святих Кирила і Мефодія. Це письмо, з якого згодом розвинулося українське, є одним з неоціненних джерел нашої...»

«Наукові видання Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та публікації його співробітників за 2013 р. Монографії, окремі фахові видання Болховітіновський щорічник – 2012 / Відповід. ред. К. Крайній. К., 2013. – 272 с. 1. Жиленко І. В. Пізні українські житія святого князя Володимира. Тексти і коментарі К., 2013. – 432 с. 2. Нікітенко М. М. Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського К., 2013. – 484 с. 3. Києва (кінець Х – початок ХІІ ст.)...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»