WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 79 |

«Annotation У виданні робиться спроба в хронологічній послідовності відтворити розвиток історичних подій в Україні на переламному рубежі — в добу революцій 1917–1920 рр. Перша книга ...»

-- [ Страница 1 ] --

Annotation

У виданні робиться спроба в хронологічній послідовності відтворити розвиток

історичних подій в Україні на переламному рубежі — в добу революцій 1917–1920 рр.

Перша книга присвячена 1917 року, протягом якого відбулися Лютнева й Жовтнева

революції, розпочалася й набрала значних масштабів Українська національно-демократична

революція. Розкривається взаємозв’язок, взаємовплив соціальних і національно-визвольних

процесів, що останнім часом досліджуються здебільшого як самостійні, окремі об’єкти, порушуючи цілісність уяви про реальний досвід в усій його багатогранності й багатомірності.

Видання розраховане на науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Солдатенко В. Ф

ПЕРЕДМОВА

І. ЛЮТНЕВИЙ ВИБУХ: УКРАЇНСЬКЕ ВІДЛУННЯ ІІ. ПОЛІТИЧНІ СИЛИ Й СУСПІЛЬНІ АЛЬТЕРНАТИВИ ІІІ. РОМАНТИЗМ ВЕСНЯНОЇ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ПОВЕНІ IV. ЗЛЕТИ І ПАДІННЯ ВИЗВОЛЬНОЇ ХВИЛІ ВЛІТКУ 1917 Р V. ТРИВОЖНІ РЕВОЛЮЦІЙНІ БУДНІ Й РОЗВІЮВАННЯ ІЛЮЗІЙ

VI. ЖОВТНЕВА БУРЯ: ЧАС ІСТОРИЧНОГО ВИБОРУ

Розділ VII. КОНФЛІКТ РЕВОЛЮЦІЙ: пошук виходу

КІЛЬКА АБЗАЦІВ ЗАМІСТЬ ЗАКЛЮЧЕННЯ

comments notes Солдатенко В. Ф

УКРАЇНА В РЕВОЛЮЦІЙНУ ДОБУ

Рік 1

ПЕРЕДМОВА

Історія революцій завжди привертала до себе підвищений суспільний інтерес. То цілком природно. Перериваючи періоди стабільності (більшої або меншої), неквапливого перебігу подій з їх дещо швидшими або повільнішими позитивними зрушеннями, удосконаленнями (реформами), а то й без них, рішуче долаючи стадії застоїв і, навіть регресу, революції приводили до зламу звичності, усталеності (принаймні, означали замах на них), ставали методом розв’язання назрілих суперечностей, проривами до нової сутності і невідомих до того форм буття, прискорювали біг часу, неначебто поспішаючи надолужити згаяне, недосягнуте на попередніх еволюційних, малоконфліктних етапах. Революції знаменували собою тріумф одних ідей і крах інших, виносили на суспільний гребінь невідомих до того діячів, зводили з політичного олімпу інших, виявлялися гігантськими сплесками емоцій, справжніми вибухами накопиченої енергії, масової активності, оберталися духовними злетами, водночас, супроводжуючись тяжкими випробуваннями, потрясіннями — трагедіями, жертвами.

То ж як не прагнути збагнути глибинну сутність революцій, їх детермінацію, розібратись у змісті процесів, що їх наповнюють, зробити належні висновки, вивести відповідні уроки?! Тоді зрозумілішою стане загальна логіка історичного поступу, закономірності суспільного розвитку. А в тому — запорука обгрунтованішого розв’язання нагальних завдань сьогодення, оптимальнішого вибору перспективних рішень і дій.

Природно, що в смислі, логіці, змісті революцій намагалися розібратися різні сили — від тих, кого вони виносили на гребінь суспільного життя, до тих, проти кого вони спрямовувалися. Через те ставлення до революцій завжди було найрізноманітнішим, спектр оцінок найсуперечливішим — аж до полярно-непримиренних. В одному таборі їх вважали “святами пригноблених”, “моментами істини”, в іншому ж — неприпустимим насильством над природно встановленими людськими стосунками, величезними злочинами, неспокутною виною безвідповідальних елементів і сил. Між цими взаємовиключними точками зору — безліч комбінацій-вибудов із відмінною питомою вагою позитивних і негативних складових. Подібна “розмитість” і “строкатість” повною мірою притаманна також фаховим підходам, де рефлексії з приводу здобутків і втрат (дійсних і, часом, вигаданих), як наслідку революцій, доповнюються, обґрунтовуються науковими аргументами (здебільшого з обов’язковими застереженнями, що саме останні лежать в основі теоретичних оцінок і конструкцій).

Коло тих, хто з різним ступенем компетентності береться судити з приводу щонайскладніших суспільних феноменів, не лише не звужується, а постійно розширюється.

Відтак історіографія революцій за кількісними показниками посідає безсумнівно чільне місце в історичній літературі, що, однак, зовсім не гарантує відповідних якісних набутків, далеко не завжди знаменує наближення до жаданної істини.

Зазначене підтверджується дослідженнями, публікаціями про революційні роки в Україні — 1917–1920. Їх кількість значно перевершує доробок з будь-якої іншої вітчизняної проблеми, чи будь-якого періоду ХХ століття, а спрямування й характеристики настільки різновекторні й сутнісно суперечливі, що про скільки-небудь погоджену позицію можна лише мріяти. Виявляється й своєрідність, специфіка в історіографічному освоєнні над важливого відтинку української історії.

В часи домінування комуністичної ідеології радянські історики, за рідкісним винятком — і то лише в 20-ті роки, були єдині в підходах до загальної схеми процесів, що розвивалися на теренах Росії, в тому числі й України, в 1917–1920 роках. Їх осереддям, генеральним напрямком уявлялися дві послідовні революції — буржуазно-демократична (Лютнева) і пролетарська, соціалістична (Жовтнева). Здобутки останньої вдалося захистити в неймовірно кровопролитній збройній боротьбі (громадянській війні і протидії іноземним інтервенціям).

Те ж, що не “вписувалося” в таку достатньо однолінійну, загалом спрощену схему, вважалось не лише чимось другорядним, маловартісним, а ще й обов’язково кваліфікувалось як контрреволюційне, таке, що перешкоджало закономірному історичному поступу. Тому про Українську революцію, смисл і зміст якої неминуче входив у суперечність із запропонованими уявами, навіть не згадувалось. Мова йшла лише про боротьбу трудящих, очолюваних більшовиками, проти української буржуазної та дрібнобуржуазної націоналістичної контрреволюції.

Однак паралельно, впродовж довгих десятиліть у емігрантському зарубіжжі йшло осмислення процесів, що розвивалися в Україні в 1917–1920 роках як своєрідного, осібного феномена, найменованого національно-визвольною революцією. Його стрижнем було національне відродження, прорив нації до власної державності і соборності.

Несумісність, протилежність двох підходів поставали як нездоланні, антагоністичні.

Боротьба між ними з роками набирала дедалі більшої гостроти, перетворюючись на органічну складову ідейно-політичного суперництва двох світів, долучаючи до теоретичних аргументів непритаманні науці елементи. Поле для взаємопорозуміння неухильно звужувалося, а прагнення будь-що довести свої переваги на полярних полюсах оберталося новими взаємними зрадами об’єктивності, продукувало наростання негативного компоненту в концепціях обох наукових напрямів.

Зі здобуттям Україною незалежності ситуація круто змінилася. Миттєво відкинута, як антинаукова, радянська історіографія вивільнила простір для оперативного поширення поглядів і праць наукових шкіл, що до того вважались ідейно ворожими, шкідливими. На зламі 80-х — 90-х років минулого століття розпочалося інтенсивне перевидання праць, що нагромадилися в діаспорному середовищі, вітчизняні науковці з ентузіазмом кинулися опановувати процесами 1917–1920 років під кутом зору національно-визвольної революції.

Достатньо швидко в дослідницькому середовищі закріпився термін “Українська революція”, а з’ясуванню суспільного феномена підпорядковувалися десятки дисертацій, що переросли в сотні, численні монографії, величезна кількість наукових і публіцистичних статей.

Витіснивши інші означення, 1917–1920 роки стали тотально іменувати добою Української революції (рідше національно-визвольних змагань). Саме так, за рідкісним винятком, визначається даний період у науковій літературі, в шкільних і вузівських програмах, відповідних підручниках. Що ж до соціальної революції, то вона виявилася практично виключеною з дослідницького поля. Розцінювана як чужорідна для українського інтересу, національно-державного відродження, вона стала кваліфікуватися лише протиприродним привнесенням насильницькими методами (іноземною агресією) на український грунт ворожої ідеології й політики.

Карколомна метаморфоза на нинішньому щаблі історіографічного розвитку породила непросту, проблемну ситуацію. Закономірно ставши самостійним, повноцінним об’єктом наукових досліджень, Українська революція в своїй абсолютизації доведена до зовсім невиправданого відриву від процесів, які не лише породили її як таку, стимулювали на різних стадіях розвитку, а й розвивалися у постійному органічному зв’язку, різній ступені впливу, домінування, протистояння, протиборства і т. ін.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


В результаті відтворення відтинку часу вітчизняної історії, що відноситься до 1917– 1920 років, привело до нового варіанту неадекватності щодо реального досвіду. Внутрішня логіка розвитку досліджень, пошуку істини, врешті наукове сумління зумовлюють спробу поєднання двох напрямів суспільного прогресу, що в історичній практиці були нерозривними: соціального і національного. Це може стати органічною складовою і вироблення нової наукової концепції історії України, процес обґрунтування якої видається далеким від завершення.

На сьогодні фахівці напрацювали не один варіант періодизації означеної доби. Зовсім не зневажаючи ними, орієнтуючись у їх безперечних позитивах, враховуючи й очевидні недоліки, найдоцільнішим і найпереконливішим, врешті найприйнятнішим видається найпростіший, однак найефективніший — хронологічний підхід до структурування пропонованої праці.

Навіть психологічно й за формою, не говорячи вже про смислове й змістовне навантаження, такий підхід дозволяє уникнути апріорного підпорядкування фактів, подій, документів наперед визначеним етапам суспільного поступу, а відтак одержати додаткові гарантії наукової об’єктивності, наближення до історичної істини.

І. ЛЮТНЕВИЙ ВИБУХ: УКРАЇНСЬКЕ ВІДЛУННЯ 1917 рік прийшов, як приходили до того й інші роки — в очікуваннях, сподіваннях, надіях. Хіба що тривог було більше, а безтурботної, веселої радості — менше, ніж звичайно.

Та те зрозуміло — продовжувалась світова війна, перша світова війна, кінця якій не було видно. Сотні тисяч, мільйони людей гинули, залишались навіки каліками, ще більше — зазнавали небачених бідувань. І, здавалось, жодна сила не в змозі щось кардинально змінити, перервати вселенське безумство.

Не справджувались розрахунки на революційний вибух, який пророкували політичні партії. Багато хто зневірювався, час від часу впадав у відчай. Навіть лідер чи не найрадикальнішої організації — більшовиків — Володимир Ленін в перші дні нового року, з одного боку, закликав не обманюватись тодішньою "гробовою тишею в Європі", а з іншого — не вірив, що його поколінню вдасться дожити "до вирішальних битв… прийдешньої революції"[1].

Що вже й говорити про поміркованіші сили й елементи?!

Вкрай знекровлені після поразки Першої російської революції партії меншовиків, есерів, національних організацій подібного спрямування зазнали нових нищівних ударів за законами воєнного часу, хоч у більшості підтримали урядову політику, стали "оборонцями".

Однак еволюція "вправо" все-одно не рятувала, залишаючи майже примарні надії на виживання.

Партії ліберальної орієнтації (кадети, прогресисти, земці та ін.) почувалися також дискомфортно, щоденно остерігаючись з боку царизму неприємних, непередбачуваних "сюрпризів".

Навіть промонархічні сили ("октябристи", весь "правий блок" у Державній думі) не мали причин для оптимістичних поглядів на перспективу. Не розрядило ситуацію вбивство наближеними до царя особами (великий князь Дмитро Павлович, князь Ф.Юсупув, один з правих думських лідерів — В. Пуришкевич) пройдисвіта Г.Распутіна, що користуючись особливим покровительством цариці, згубно впливав на політику двора. Та й щодо самої цариці Олександри Федорівни-принцеси Гессенської дедалі ширилося невдоволення, множилися чутки щодо її зв'язків з німецькими родичами як однієї з прямих причин воєнних невдач і поразок. Непокоїло правих не лише загрозливе становище на фронті, а й поведінка Миколи II, який перебрав від популярного у військах великого князя Миколи Миколайовича на себе ще й посаду Верховного головнокомандувача російської армії.

Позитивного впливу на ситуацію це не справило. Навпаки — лише сфокусувавши додаткову увагу на августійшій особистості, дедалі» очевидніше віддзеркалювало всю абсурдність, неадекватність її поведінки, покладало пряму відповідальність за воєнні провали й кризу в суспільстві.

Навіть такі віддані монархії особистості, як В. Шульгін, його оточення уже вголос говорили про загальний настрій — вимоги відставки уряду й зречення корони Миколи ІІ. На нараді лідерів „Прогресивного блока” у М. Родзинка В. Шульгін поділився новинами: „Я недавно був у Києві. Всі зійшли з розуму. Мене хапали за рукав самі добромисні: „Коли ж врешті ви їх проженете? Це вони про уряд. Стало ще гірше, коли вбили Распутіна. Це була трагічна помилка. Раніше все валили на старця, а тепер усі стріли летять, не застріваючи в Распутіні, прямо в господаря.

— Тим краще, кинув мені Шингарьов. — Скільки років ми зі шкури геть лізли… старались як би допомогти йому… Берегли його престиж, а він нам по мордам, по мордам!

Господи, до чого ж Росії не везе з монархами. Зараз, як ніколи, необхідні розмах, винахідливість, творчий талант. Нам потрібен винахідник в державносній справі — „соціальний” Едісон! А він? Безкінечні „я подумаю”, „я подивлюсь”. І за всім цим абсолютна пустота. Людина, не здатна ухвалити жодного рішення…”[2].

Здавалося, зовсім не відчуваючи наближення загальної катастрофи, краху системи, краху держави, самодержець більше турбувався про те, щоб практично кожного дня відправляти дружин з фронту, в черговий раз він відбув, коли революція вже набирала обертів, у Ставку, розлогі, пустопорожні мелодраматичні листи, перечитував регулярні зворотні розчулені послання з вкрай дріб'язковою інформацією. Якщо й доходило до більшменш серйозних речей, то монарша сім'я систематично й суголосно, хоча й з відтінком якоїсь ледачої втоми, лаяла масонів, вважаючи, що всі неприємності від них. І якщо чекати нових бід, то також від них[3].

Між тим, певний сенс у тому таки був. До царя й цариці доходили уривчасті й не завжди виразні відомості (ложі втаємничували діяльність — та для чогось існувала й розгалужена мережа спецслужб з досвідченими фахівцями) про змовницькі дії антисамодержавного спрямування. Мабуть, більше інстинкт самозбереження, ніж достовірна переконлива інформація підказував, що з боку тих, хто був найближчим до самодержавців, і слід чекати неабияких неприємностей.

Дослідження історії масонства в Росії доводять, що задовго до 1917 р. почалося гуртування сил, які б у слушний момент могли замінити режим, що зживав себе. Ці процеси значно активізувалися в роки війни, коли гнилість самодержавства могла у будь-який момент привести до непередбачуваних для правлячих еліт наслідків.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 79 |
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Чорноморський державний університет імені Петра Могили Навчально-науковий центр з європейської та світової інтеграції Кафедра Жана Моне ПРОГРАМА семінару на тему: «Імплементація європейських стандартів і принципів в Україні: результати реалізації проекту» 30 серпня 2013 року Миколаїв Організаційний комітет семінару: Голова: Клименко Леонід – ректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч...»

«Управління культури і туризму, національностей та релігій Сумської обласної державної адміністрації Обласний комунальний заклад «Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського» методичні рекомендації бібліотечним працівникам щодо популяризації літератури з національно-патріотичного виховання Суми 2013 Управління культури і туризму, національностей та релігій Сумської обласної державної адміністрації Обласний комунальний заклад «Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського» Хай в...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Факультет історії, політології та міжнародних відносин Студентське наукове історичне товариство ЕПОХА НАПОЛЕОНА У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ: ПОЛІТИКА, ПОСТАТІ, ВОЄННЕ МИСТЕЦТВО Матеріали Другої Всеукраїнської студентської наукової конференції, присвяченої 200-річчю походу Бонапарта на Росію Чернівці, 23-24 березня 2012 р. Чернівці-Вижниця Черемош ББК 63.3 (0) 51 Е 68 УДК 94(100)(08)...»

«УДК 35, 352, 323.2 Т. В. БЄЛЬСЬКА МОДЕЛІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Систематизовано та охарактеризовано відомі в науці моделі взаємовідносин публічної влади і громадянського суспільства. The author analyses scientific-methodological literature about models of the relations between public authorities and institute of civil society. Світовим співтовариством накопичено значний позитивний досвід взаємовідносин між публічною владою та інститутами...»

«Видавництво Каравела (м. Київ) прайс станом на 14.04.2014 р. т. 044-592-39-36, 050-355-77-75 (MTS), 068-364-05-77 (KyivStar) Наименование Класс Номенклатурная группа Автор Цена ДПА. 11 кл. Англ. мова. (2014) 11 кл. ДПА 2014 Коваленко О. Я. 6 ДПА. 11 кл. Біологія. (2014) 11 кл. ДПА 2014 Фіцайло С. С. 4 ДПА. 11 кл. Всесвітня історія. (2014) 11 кл. ДПА 2014 Ладиченко Т. В. 36 ДПА. 11 кл. Географія. (2014) 11 кл. ДПА 2014 Гладковський Р.В. 45 ДПА. 11 кл. Економіка. (2014) 11 кл. ДПА 2014 Бицюра Ю....»

«ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ Андрій Царенок l МІЖВУЗІВСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ СЕМІНАР ПАМ'ЯТІ С.О. ЯВОНЕНКА (Короткий огляд) 8 червня у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка відбувся VI Міжвузівський культурологічний семінар Некласична філософія мови, моралі, мистецтва, релігії, присвячений пам'яті незабутнього С.О.Явоненка, представника сучасної Чернігівської філософської школи. Організаторами традиційного заходу виступили кафедра філософії та культурології...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів (м. Чернігів, 22-23 травня 2014 р.) Чернігів Видавництво «Десна Поліграф» УДК 342.7 ББК 67.400.7 П 7 Оргкомітет конференції Новомлинець Олег Олександрович – проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Чернігівського національного технологічного університету,...»

«ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДОЇ СІМ’Ї У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ Сібіль О.І Україна, м.Запоріжжя, КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР Анотація. Сібіль О.І. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДОЇ СІМ’Ї У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ. В статті розглядаються питання щодо кризових явищ у молодій сім’ї в період народження дитини. Представлено зарубіжний досвід надання соціально-педагогічної підтримки членам родини в цей період....»

«УДК 167/168:[001.8:304.5] МЕТОДОЛОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ НАУКИ О. О. Потіщук кандидат філософських наук,старший викладач Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київ, Україна potya@ukr.net У статті проведений аналіз становлення соціальної історії науки як міждисциплінарної галузі дослідження. Головну увагу приділено обґрунтуванню теоретико-методологічних та культурносторичних особливостей цього процесу. Поглиблено розуміння соціальної історії...»

«УДК 28 (477) А. Р. Кобетяк, аспірант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) kobetiak@meta.ua ІСЛАМ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СПІВІСНУВАННЯ У статті розглянуто сучасний стан розвитку ісламу на території України. Зокрема, проаналізовано вже сформовану модель християно-ісламських відносин у країні загалом та на Кримському півострові зокрема. Проаналізовано, що ставлення органів влади до православних та мусульман значно відрізняється, що загострює можливість релігійного протистояння....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»