«СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН 2009 – 2013 Джерело: Міжнародна Благодійна Фундація «Хайфер Проджект Інтернешенл» Дата проведення зборів по написанню: Листопад 11-12, 2008 Місце проведення зборів по ...»
МІЖНАРОДНА БЛАГОДІЙНА ФУНДАЦІЯ
«ХАЙФЕР ПРОДЖЕКТ ІНТЕРНЕШЕНЛ»
СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН
2009 – 2013
Джерело: Міжнародна Благодійна Фундація
«Хайфер Проджект Інтернешенл»
Дата проведення зборів по написанню: Листопад 11-12, 2008
Місце проведення зборів по написанню: Київ
Допомога: Ora Bytyci та Alina Tuhutiu
МБФ "ХПІ" Стратегічний план на 2009-2013 рр.
ЗМІСТ I. Опис ситуації Минуле і сьогодення України 3 Історія Міжнародної Благодійної Фундації «Хайфер Проджект Інтернешенл» 6 Проекти, впроваджувані МБФ «ХПІ» 7 Карта проектів МБФ «ХПІ»
Організаційна структура МБФ «ХПІ» 13 Партнери МБФ «ХПІ» 17 Місія Хайфер Інтернешенл 20 Релігійна спадщина 20 Мета програмного відділу Хайфер Інтернешенл 20 Мета програми Центральної та Східної Європи 21 Мета МБФ «ХПІ» 21 Цінності МБФ «ХПІ» 21 II. Бачення Бачення Хайфер Інтернешенл 21 Аналіз позитивних та негативних факторів 21 Стратегічний аналіз 22 Підхід МБФ «ХПІ» 23 III. План програми Інституційне зміцнення, підвищення знань та розвиток навичок 24 Розвиток ресурсів та партнерства 26 Вплив на місцеву політику, системи та методи для сталого розвитку засобів існування у сільських районах 27 Інтегрований та сталий розвиток сільських громад 29 IV. Моніторинг та оцінка Моніторинг 32 Оцінка 32 V. Бюджет VI. Додатки Додаток 1. Список учасників 34 Додаток 2. Порядок денний семінару із стратегічного планування 36 Додаток 3. Підсумки зовнішнього оцінювання 38 МБФ "ХПІ"
На 2008 рік сільське населення складає 31,8% (або 14700146 чоловік) із загальної кількості населення (46372700 чоловік). Жінки складають 53% населення. Вікова структура сільського населення спотворена – близько 60% населення робочого віку. Міграція з сіл до міст додає до негативної динаміки росту населення на селі.
Розвиток села
Різниця між сільською та міською Україною збільшилась за останні 10 років. Рівень зайнятості сільського населення теж продовжує зменшуватись. За 2001-2006 рівень зайнятості в сільському господарстві зменшився на 7%, в той же час рівень зайнятості сільського населення в усіх інших секторах впав на 270%! Середня зарплата в сільському господарстві була 1024 грн. (Січень-вересень 2008) в порівнянні з 1773 грн. по всій країні в той же період часу. Рівень безробіття в сільській місцевості майже 30%. Незайняті люди працюють на власних ділянках. За розрахунками експертів кількість прихованих безробітних на селі складає від 900 000 до 950 000 людей.
Комунальні служби на селі майже відсутні. Лише 22% поселень мають водопостачання, 43% мають газ, 30% мають дитсадки, 12% мають поліклініки, 53% мають фельдшерські пункти.
Система соціальних закладів майже зникла. Приміщення, збудовані при СРСР були передані на баланс громад і, без фінансування, вони часто зачинені та покинуті.
Громадськість сільської України не готова на даний момент прийняти на себе роль урівноважуючої сили. Держава не підтримує громадські організації і вони залежать від допомоги сторонніх донорів.
Нещодавнє дослідження громад проведене МБФ «ХПІ» показує наступне:
Низька самооцінка Низький рівень довіри до місцевої влади Нерозуміння законодавства Низька зацікавленість та неактивна позиція в місцевій політиці.
На селі в Україні найкращим типом організації, що може забезпечити економічний розвиток, надання послуг громаді та приймати рішення на місцевому рівні є Сільськогосподарський Обслуговуючий Кооператив (СОК). СОКи можуть бути чинниками змін в громаді, можуть вирішувати проблеми. Зазвичай СОКи надають послуги не лише власним членам, а й усій громаді. За нинішнім законодавством СОКи мають більше можливостей для впливу на громади, на відміну від НУО, вони мають право здійснювати економічну діяльність на користь власних членів. СОКи створюють громади, вони мають практичну, зрозумілу мету, працюють на користь громади. СОКи поважають в громадах, вони представляють інтереси приватних землевласників. Власні земельні ділянки є головними джерелами прибутку для більшості сільського населення, на них виробляють до 70-80% сільськогосподарської продукції країни (молоко, овочі та фрукти). Однак, кількість СОКів на сьогодні невелика та влив їх низький.
В той самий час є кілька прикладів з досвіду МБФ «ХПІ» коли СОКи ефективно вирішували соціальні та економічні проблеми співпрацюючи з місцевою владою – деякі СОКи надають молоко школам, деякі збирають кошти на будівництво доріг і т.д. іх досвід можна вивчити, розповсюдити, та застосувати схожі методи в інших громадах.
Інше важливе питання це гендерна рівність. Жінки виконують більшість сільхозробіт на рівні з чоловіками але мають додаткові обов’язки по вихованню дітей, дому, і т.д. в результаті, жінки в сільській місцевості більш соціально ізольовані ніж чоловіки, мають менше можливостей навчатись у великих містах чи відвідувати тренінги. Цю потребу варто враховувати в проектах розвитку села.
Ще одне політичне питання, що не можна ігнорувати, це приєднання України до ВТО. Воно потребує пере направлення державної допомоги з підтримки виробництва на розвиток села взагалі. Це відкриє нові можливості для МБФ «ХПІ» в підтримці місцевих ініціатив направлених на покращення економічних та соціальних умов життя на селі.
Україна володіє стратегічно важливими природними ресурсами – родючою землею та лісами, які роблять питання розвитку села пріоритетними, що відображено в урядових програмах та законодавстві.
Існує кілька нових законів та проектів законів, підготовлених за участю МБФ «ХПІ», наприклад, закон «Про сільськогосподарську кооперацію», проект Державної програми підтримки кооперативів та Державної програми підтримки приватних землевласників. Таке законодавство відкриває можливості для обслуговуючих кооперативів отримати державне фінансування, але вони потребуватимуть відповідного тренінгу, консультацій по тому, як це зробити та використовувати отримані кошти.
Сільське господарство Сільськогосподарські землі займають приблизно 70% загальної площі України.
Культивується 55% загальної площі, пасовища займають 9%, луки – 4%, сади та плантації – менше 2%. Майже 60% культивованої землі складають чорноземи.
На людину в Україні виділяють 0,8 Га сільськогосподарської землі, або 0,64 Га культивованої землі. Ця кількість значно змінюється в різних областях та в різний час, відображуючи різницю в кількості населення та міграційні процеси.
Сільське господарство є найважливішим сектором української економіки. Більше 14% валового національного продукту виробляється в сільському господарстві. Там задіяні 3,4 млн. людей. Україну колись називали «житницею СРСР».
Експорт сільськогосподарських продуктів України включає в основному зерно пшениці та соняшник. Доля України в загальному експорті с/х продуктів складає 12% на 2008 рік.
Експорт лімітується державною системою ліцензування, маленькими квотами та великим митом (особливо на соняшник, худобу та шкіру). Входження України до ВТО відкриває нові можливості для зростання експорту, знищує перепони для експорту та відкриває нові ринки.
Можливості для експортування м'ясо-молочних продуктів в ЄС все ще невеликі через різницю в стандартах якості, але перспективи для торгівлі з країнами поза зоною ЄС досить обіцяючі – молочні продукти складають близько 8% загального експорту. Ці проценти в основному складаються з експорту сирів до Росії.
Приватні землевласники мають великі можливості для зростання власного вкладу у виробництво, внутрішній ринок, експорт молочних продуктів, овочів та фруктів. Однак, щоб продавати продукти гуртом, забезпечуючи високу якість та доступні ціни, землевласники мають об’єднатись в СОКи.
Україна нагально потребує модернізації та розвитку сільськогосподарського сектору, щоб зробити його привабливим для іноземних інвесторів. Уряд, в свою чергу, продовжує демократизацію великих фермерських господарств.
За минуле десятиріччя аграрна реформа призвела до зростання кількості приватизованої землі та трансформації колгоспів в приватні компанії, окремі ферми та тваринницькі господарства.
Інтенсивне господарювання призвело до колапсу багатьох екосистем на землі та воді, втрати багатьох видів тварин, деградації землі, забруднення повітря та води, стихійних звалищ та інших проблем. Є нагальна потреба покращити ситуацію в країні, зупинити екологічну деградацію, зберегти доступ населення до харчових ресурсів та сталість розвитку українського села.
Культурні традиції
В своїй роботі МБФ «ХПІ» приймає до уваги не лише соціально-економічні чинники, а й історико-культурні традиції українського села, включаючи ментальність, гендерні відносини, регіональні відмінності в побуті та різні форми сільськогосподарської продукції. Століттями родючі землі України давали можливість людині жити достойно покладаючись лише на себе та власну родину. Тому недивно, що індивідуалізм, особливо серед селян, є національною рисою. Український індивідуалізм тісно пов'язаний з працьовитістю, розважливістю, важливістю родини та дітей та сильним емоційним зв’язком з природою та землею.
Історія Міжнародної Благодійної Фундації «Хайфер Проджект Інтернешенл»
МБФ «ХПІ» почала працювати в Україні в 1994 році запустивши проект «Допомога селянським родинам у розведенні племінної худоби в Дрогобицькому районі» який впроваджував офіс Хайфер в Польщі. Перша доставка корів Симентальської породи відбулась протягом наступного року.
За наступні кілька років програма розвинулась, було розпочато кілька нових проектів на західній Україні. К 2000 року стало зрозуміло, що для виконання своєї місії Хайфер Інтернешенл має стати доступною для всієї України. В 2000 році в Міністерстві юстиції України була зареєстрована Міжнародна Благодійна Фундація «Хайфер Проджект Інтернешенл»з головним офісом у Львові.
В 2001 відбулись перша зустріч керівників проектів та перший візит спонсорів в Україну. В цьому ж році проект в с. Кузьмівка закупив обладнання для охолодження молока фірми DeLaval – таким чином зробивши перші кроки до економічного зростання та стабільності громади. Ці первинні закупи обладнання допомогли сформуватись МБФ «ХПІ» такою, як вона є сьогодні.
В 2003 головний офіс переїхав до Києва, ставши досяжним для більшої кількості областей України. З центру країни можливо контролювати всі проекти на сході, півдні і т.д.
Львівський офіс продовжує працювати як регіональний та контролює проекти на заході країни.
МБФ «ХПІ» завжди фокусувалась на гірських Карпатах. В 2003 Фундація Євразія надала грант для створення моделі сталого розвитку на базі двох проектів ХПІ. В 2005 перший проект Міжнародної Благодійної Фундації «Хайфер Проджект Інтернешенл» фінансований з Штаб-Квартири під назвою «Демонстраційна модель сталого розвитку в Українських Карпатах. Фаза 1» розпочався в Україні. Два роки потому розпочалась друга фаза цього проекту. В продовження проекту в 2009 році затверджено проект реабілітації після паводків 2008 року.
В 2004 МБФ «ХПІ» провела конференцію «10 років в Україні – обмін досвідом» для підведення підсумків роботи. В цьому ж році було розроблено стратегічний план на 2004роки.
З 2004 року, у відповідності до стратегічного плану МБФ «ХПІ» розпочала 5 проектів в Київській області де виконавцями проектів стали Сільськогосподарські Обслуговуючі Кооперативи (СОК). Діяльність розповсюдилась на схід, південь та північ України. Це був найголовніший крок у розвитку програми МБФ «ХПІ» – фокус змістився з НУО на СОКи.
Сьогодні співпраця МБФ «ХПІ» з СОКами розвинулась в чітко регульовану систему яка включає критерії відбору громад, регулярний моніторинг, механізми досягнення сталості в розвитку. На даний момент ця система – найголовніше ноу-хау МБФ «ХПІ» та його ж найголовніший виклик до претендентів, через те, що вона в рази ускладнює пошук достатньо кваліфікованих партнерів. На сьогодні МБФ «ХПІ» має більше 40 активних та 12 завершених проектів. В 2009 МБФ «ХПІ» відсвяткує 15 річницю діяльності в Україні.
Проекти, впроваджувані МБФ «ХПІ»
Віктор Терес Президент Фундації/ Директор, в ХПІ з 1/07/2003 Координує коротко- та довгострокове стратегічне планування та забезпечує реалізацію стратегії. Презентує Фундацію в роботі з органами державної влади та недержавними установами в Україні та за кордоном. Координує роботу персоналу та (за узгодженням з Радою) визначає структуру організації, наймає та звільняє персонал, підписує трудові та інші угоди, вступає у фінансові правовідносини з юридичними особами та податковими органами.
Забезпечує реалізацію внутрішньої політики та правил МБФ „ХПІ”. Відповідає за розширення партнерства, пошук фінансування та підтримки на проекти та інші заходи МБФ „ХПІ” з боку органів державної влади усіх рівнів, місцевих, національних та міжнародних організацій та донорів.
Андрій Кузьменко Віце-президент з адміністративно-фінансових питань в ХПІ з 8/09/2003 Відповідає за адміністративні й фінансові аспекти реалізації Програми МБФ „ХПІ”, включаючи керівництво роботою адміністративного та фінансового персоналу, оновлення та забезпечення внутрішньої політики та правил, які регулюють адміністративні та фінансові аспекти. Здійснює керівництво процесом розгляду запитів, фінальну перевірку бюджетів розроблених проектних пропозицій. Контролює використання коштів з бюджетів всіх проектів, проводить підготовку та подання звітів про діяльність проектів. Фасилітує розробку бюджетів під час пошуку фінансування. Організує належне подання фінансової документації аудиторам. Здійснює контроль та подання необхідних звітів у податкові органи.
Владислав Карпенко Програмний директор в ХПІ з 1/10/2005 Відповідає за програмні аспекти діяльності МБФ „ХПІ”, координує розробку та моніторинг проектів у сільській місцевості шляхом допомоги існуючим та потенційним партнерам в галузі розвитку громад, технічної сільськогосподарської інформації, маркетингу, зміцнення організаційного потенціалу та набуття лідерської майстерності. Розбудовує партнерство з місцевими та національними НУО, міжнародними організаціями, донорськими установами та державними інституціями. Наглядає за впровадженням та моніторингом усіх проектів та програмних заходів МБФ "ХПІ". Надає підтримку організаціям-виконавцям проектів з планування їх економічної діяльності та розробки бізнес-планів. Проводить моніторинг сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що виступають як організаціївиконавці проектів.
«