«На правах рукопису КИРИЛЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ УДК 343.982. МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; ...»
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ПЕТРА МОГИЛИ
На правах рукопису
КИРИЛЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 343.982.
МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук Науковий керівник Кириченко Олександр Анатолійович доктор юридичних наук, професор Миколаїв – 201 ЗМІСТ ВСТУП................................................................
РОЗДІЛ 1. СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕКА І ШКІДЛИВІСТЬ ЯК ОЗНАКА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ....................... 1 Ґенеза і розвиток дискусії з приводу співвідношення злочину та 1.1.
адміністративного проступку за ступенем суспільної небезпеки...............
1.2. Варіантність поглядів на небезпечність і шкідливість злочину та адміністративного проступку...........................................
Висновки до розділу 1................................................... 43
РОЗДІЛ 2. ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ ТА ЙОГО
МІСЦЕ ПОМІЖ ІНШИХ ВИДІВ ПРАВОПОРУШЕНЬ.................... 442.1. Видовий поділ правопорушень і юридичної відповідальності та його вплив на розвиток адміністративного права......................................... 44
2.2. Можливості вирішення дискусії з приводу співвідношення адміністративного і дисциплінарного проступку............................................. 70 Висновки до розділу 2.................................................. 84
РОЗДІЛ 3. СУТНІСТЬ І ВИДОВИЙ ПОДІЛ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ ТА
ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА.... 85 3.1. Існуюча варіантність видового поділу адміністративного примусу та передумови вирішення даної проблеми.................................... 853.2. Удосконалення ступеневого сутнісного видового поділу адміністративного та інших різновидів державного примусу.................................... 95 Висновки до розділу 3..................................................
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА У КОНТЕКСТІ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЮРИСПРУДЕНЦИИ......... 1024.1. Значення новітнього розуміння базисних завдань юриспруденції і напрямів юридичної діяльності для розвитку поняття адміністративного права.......... 102
ВСТУП Актуальність теми обумовлена тим, що адміністративне право є одночасно найстарішою і наймолодшою юридичною наукою [67, с. 11-12]. З виникненням права, що спочатку не мало поділу на певні галузі, дана неподільна соціальна категорія за змістом збігалася із традиційним розумінням адміністративного права як унормованого примусового способу управління державою. Поштовх до розвитку даного права надало формування принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, на що звертав увагу спочатку Аристотель [31, с. 188] і пізніше Ш.-Л.
Монтеск’є [218, с. 159]. У XVII ст. адміністративне право мало вигляд «камералістики» (науки про фінанси, економіку, господарство, управління), у ХІХ ст. – поліцейського [67, с. 12; 69; 100 та ін.] чи державного права [26 та ін.].
Основи адміністративного права розробляли В. Б. Авер’янов [1-4; 8; 12; 13; 81;
172], Д. Н. Бахрах [39; 40], К. С. Бєльський [43; 44], Ю. П. Битяк [16; 46], А. В. Воронков [62], І. Ш. Кілясханов [103], Ю. М. Козлов [154], В. К. Колпаков [162], О. В. Кузьменко [190-193], Є. В. Курінний [195], Б. М. Лазарев [199], Д. М. Лук’янець [205; 206], С. Н. Махіна [211], І. В. Панова [228], С. В. Пєтков [234;
235, с. 102; 236, с. 136], Г. І. Петров [237], Л. Л. Попов [15], Н. Г. Саліщева [270], В. Д. Сорокін [281], Ю. Н. Старілов [67; 284], С. Г. Стеценко [287], М. С. Студенікіна [288], Н. Ю. Хаманєв [304], О. І. Харитонова [305], В. А. Юсупов [318], О. М. Якуба [319] та ін. [117, с. 143-185, 186-228, 229-3831]. Поняття ж і 1 Тут і далі маються на увазі додатки: № 1 «Виклад варіантів класифікації юридичних наук (юриспруденції)», № 2 «Систематизація поглядів на поняття Адміністративного права і процесу України як навчальної дисципліни, юридичної науки та галузі законодавства», № 3 «Узагальнення варіантів визначення системи Адміністративного права і процесу України як навчальної дисципліни, юридичної науки та галузі законодавства», № 4 «Варіації визначення сутності і різновидів правопорушень та юридичної відповідальності» і № 5 «Представлення деяких точок зору на напрямки юридичної діяльності» що викладені в одному з посібників відповідно з 4 по 142, з 143 по 185, з 186 по 228, з 229 по 383, з 384 по 421 та з 422 по 426 [117], і які прибрані з метою доведення обсягу дисертації до традиційного.
система даної науки залишаються надто дискусійними та алогічно поєднують традиційне матеріальне і процесуальне право, коли останнє з них розглядається надто різноаспектне та суперечливе, а саме переважно як процес здійснення різних напрямів державного управління за Особливою частиною науки адміністративного права [13, с. 7-582; 211; 228; 294 та ін.], а також – як процес оскарження рішень і діянь суб’єктів владних повноважень за Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) [141] та як процедура розгляду справ про адміністративні проступки за розд. III, IV та ін. Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України) [148], тоді як розд. II даного кодексу містить в собі вже перелік і кваліфікуючи ознаки адміністративних проступків та санкції за їх вчинення [148]. Аналогічні ж матеріальні і процесуальні деліктні правовідносини регулюються окремо КК і КПК України [185; 187], ЦК і ЦПК України [310; 311] та ГК і ГПК України [75; 76], що віддзеркалює більш розвинутий рівень цих наук та правовідносин. Таке недосконале та суперечливе доктринальне, законодавче і прикладне розуміння адміністративного права та діяльності обумовлює і наявність достатньо різних проектів кодексів про адміністративні правопорушення [243], адміністративні проступки [224], адміністративну відповідальність [206, с. 363-367], підсудні та адміністративні проступки [157, с. 40] та ін., що негативно впливає на здійснення й інших напрямків адміністративної реформи [1; 3; 7; 8; 9; 68; 74; 172; 174; 241; 245; 258; 260 та ін.].
Водночас, протягом понад десяти років пропонується і розвивається у 100 працях [113; 116; 117; 120-122; 126; 128-131; 176; 295 та ін.; див. 117, с. 4-142, 143а також оприлюднюється на понад 60 конференцій [див. додат. А] низка підходів із вирішення актуальних проблем юриспруденції, які розкривають й можливості реформування адміністративного права, інших галузей знань адміністративної спрямованості, а саме: нове розуміння теоретичних засад та перспектив розвитку юридичних наук, їх завдань і класифікації на теорологічні, базисноантиделіктні, процедурні, методичні і регулятивні; ступеневий сутнісне видовий поділ державного примусу, юридичної відповідальності, правопорушень та напрямків юридичної діяльності, концепцію розвитку правоохоронних органів в антиделіктні, правової держави, визначення меж правомірної поведінки та ін., що обумовлює актуальність вирішення цих питань у межах даного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами і планами. Тема дисертації відповідає концепції реформи адміністративного права України (постанова Верховної Ради України за № 6054 від 11.09.2000 р.) і Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (Указ Президента України за № 24/2011 від 12.01.2011 р.). Тему затверджено рішенням вченої ради Чорноморського держуніверситету в межах комплексної теми наукових досліджень юридичного факультету «Гуманізація юридичної практики: проблеми та перспективи» (протокол № 9 від 22.05.2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні можливостей удосконалення традиційного адміністративного права та інших галузей знань адміністративного спрямування.
Для досягнення обраної мети було поставлено такі задачі:
- дослідити сутність і можливості вирішення дискусії навколо суспільної небезпеки і шкідливості як базисних ознак адміністративного проступку та інших видів правопорушень;
- проаналізувати існуюче розмаїття точок зору на поняття адмінпроступку та його місце поміж інших видів правопорушень та запропонувати на цій основі ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень;
- розглянути існуюче розуміння сутності і видового поділу державного примусу, можливу деталізацію адміністративного примусу;
- з’ясувати значення нового розуміння завдань юриспруденції, напрямків юридичної діяльності і класифікації юридичних наук для розвитку адміністративного права.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при розкритті можливостей удосконалення адміністративного права та інших наук адміністративного спрямування.
Предмет дослідження – можливості удосконалення адміністративного права та інших наук адміністративного спрямування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання, її закони і категорії. Для досягнення поставленої мети і забезпечення наукової достовірності отриманих результатів дослідження обрано комплекс сучасних загальнонаукових і часткових методів, такі як: історично-порівняльний, який дозволив прослідкувати закономірності зародження і розвитку поглядів на суспільну небезпеку та шкідливість як ознак правопорушень та з приводу широкого і вузького розуміння адміністративного права та процесу (підрозділи 1.1, 1.2, 4.2);
формально-логічний, з метою з’ясувати сутність, термінологію і вичерпний перелік правопорушень, юридичної відповідальності та заходів державного примусу, класифікації існуючих та перспективних юридичних наук (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2); системно-структурний, який надав можливість з’ясувати сутність і місце адміністративного права та процесу та інших наук адміністративного спрямування поміж інших юридичних наук за їх новітньою класифікацією (підрозділ 4.2); методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії, за допомогою яких було вивчено наявний стан і можливості розвитку різних напрямків юридичної діяльності та антиделіктних органів у контексті удосконалення поняття адміністративного права та процесу, шляхи вдосконалення законодавства (підрозділи 4.1, 4.2).
Нормативна основа дослідження – Конституція, КК, КВК, КПК, КпАП, КАС України [21; 141; 148; 171; 185-187] та інших держав [143; 145; 146; 169; 170], бюджетний [53], водний [61], земельний [97], житловий [92], лісовий [202], митний [215], повітряний [239], податковий [240], сімейний [277] та інші кодекси 30; 144;
147; 149; 173 та ін.], закони [226; 246-255 та ін.] і правові акти [174; 256-258 та ін.] щодо регулювання адміністративної діяльності, регламентація цих питань за проектами нових кодексів про адміністративні проступки [20; 244], адміністративні правопорушення [243], про адміністративну відповідальність [206, с. 363-367].
Емпірична основа дослідження – оприлюднені матеріали вітчизняної і закордонної адміністративної практики в різних галузях державного управління, притягнення до адміністративної відповідальності та оскарження рішень і діянь суб’єктів владних повноважень [6; 95; 289 та ін.].
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що за характером дисертація являє собою перше комплексне міждисциплінарне монографічне дослідження низки взаємопов’язаних положень (базисні завдання юриспруденції;
напрямки юридичної діяльності; сутнісний видовий поділ правопорушень, державного примусу та юридичного покарання і відповідальності; новітня класифікація юридичних наук, розуміння правової держави і визначення меж правомірної поведінки та ін.) з удосконалення адміністративного права та інших галузей знань адміністративного спрямування, у межах чого одержано результати, які мають ознаки новизни, зокрема:
уперше:
– обґрунтовано за новітньою класифікацією юридичних наук перспективу розвитку галузей знань адміністративного спрямування у контексті:
1) оновлення Адміністративної галузі права України та Адміністративного судочинства України, що мають розробити в Адміністративному кодексі України та в Кодексі адміністративного судочинства України правовий базис та порядок подолання адміністративних проступків: притягнення винного до адміністративної відповідальності, звільнення від неї, виконання покарання та інших заходів, тощо;
2) появи науки «Теорія державно-правового управління» та близько 50-ти існуючих і перспективних галузевих регулятивних юридичних наук, що мають створити теоретичні основи та розробити відповідні кодекси з ефективного, раціонального та якісного правового регулювання позитивних безделіктних суспільних відносин, гарантії надійного визнання, забезпечення і відновлення прав, свобод, інтересів та обов’язків фізичних чи юридичних осіб або держави;
об’єднання у силу принципу «відповідності законів конституції, а 3) підзаконних актів – законам» під юрисдикцією Конституційної галузі права України (Конституційного кодексу України) та Конституційного судочинства України (Кодексу конституційного судочинства України) процедури і за чинним Кодексом адміністративного судочинства України;
4) передачі під юрисдикцію Трудової галузі права України (Трудового кодексу України) і Трудового судочинства України (Кодексу трудового судочинства України) повного обсягу внутрішньо організаційних суспільних відносин та відносин дисциплінарного проступку і відповідальності;
«